З глибоким сумом та невимовним болем Могилів-Подільська громада готується до останньої шани своєму відважному воїну – Борису Любчику. Ця трагічна звістка сколихнула серця кожного, хто розуміє ціну свободи. 27 червня 2025 року, виконуючи свій обов’язок із захисту державної незалежності та територіальної цілісності України, Борис Любчик героїчно загинув у Запорізькій області. Його життя обірвалося занадто рано, але його подвиг навіки залишиться в історії нашої країни та в серцях вдячних співвітчизників. Прощання з Героєм відбудеться 3 липня 2025 року. Це буде день не лише скорботи, а й глибокої шани та вдячності від Могилів-Подільської громади. Ми зберемося, щоб гідно провести в останню путь нашого земляка, який віддав найцінніше – своє життя – заради нашого спільного майбутнього. Це наш спільний обов’язок – вшанувати пам’ять тих, хто став на захист рідної землі. О 10:00 ранку всіх небайдужих закликаємо утворити “живий коридор” у селі Грушка. Цей скорботний шлях пролягатиме від вулиці Миру, 74, де Борис востаннє побуває в рідному домі, до сільського кладовища. “Живий коридор” – це не просто жест поваги; це символ єдності громади, її безмежної вдячності та глибокого усвідомлення важкої втрати. Кожен, хто стоятиме вздовж цього шляху, висловить свою пошану до подвигу українського воїна, який боровся за кожного з нас. Смерть Бориса Любчика – це чергове нагадування про жорстоку ціну, яку Україна платить у цій війні. Кожен захисник, що віддає своє життя, залишає по собі порожнечу. Проте їхні імена ніколи не будуть забуті. Вони є опорою нашого сьогодення і фундаментом майбутнього. Вічна пам’ять і слава тим, хто стали на захист незалежності. Ми пам’ятатимемо їхні обличчя, їхні посмішки, їхні мрії та їхню незламну волю до перемоги. Ми висловлюємо щирі співчуття родині, близьким та побратимам Бориса Любчика. Ваше горе – це горе всієї громади, всієї України. Нехай пам’ять про цього мужнього воїна живе вічно, надихаючи нові покоління на любов до Батьківщини та готовність захищати її незалежність. Провести в останню путь Героя – це вияв нашої єдності та непохитності. Нехай його душа знайде спокій, а його ім’я навічно залишиться в літописі героїчної боротьби українського народу.