Рік тому страшна звістка облетіла село Раків Ліс та всю Україну, сповістивши про загибель нашого відважного земляка, воїна Збройних Сил України, Андрія Степановича Ткача. Ця трагічна подія, що сталася 3 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Північне Бахмутського району Донецької області, залишила глибокий біль у серцях рідних, друзів, побратимів та всієї громади. Андрій Ткач був одним із тих, хто без вагань віддав найдорожче – своє життя – за свободу, незалежність та територіальну цілісність України. Його героїчний вчинок є безцінним внеском у нашу спільну перемогу.

Пам’ять про Андрія Степановича Ткача, справжнього Героя, назавжди закарбується в наших серцях. Він був взірцем мужності, відданості та патріотизму. Щороку, в цей день, ми згадуємо його подвиг, вшановуючи всіх тих, хто загинув, захищаючи нашу Батьківщину. Світла пам’ять про Андрія буде жити в розповідях його рідних, у спогадах друзів, у шкільних підручниках, як приклад незламності українського духу. Його загибель – це не просто втрата для однієї родини чи одного села Раків Ліс; це біль для всієї країни, яка втрачає своїх найкращих синів. Ми ніколи не забудемо, яку ціну ми платимо за мирне небо над головою. Важко знайти слова, щоб висловити весь біль і скорботу, що охопила нас рік тому. Сім’я Андрія, його близькі та друзі переживають непоправну втрату. Ми щиро співчуваємо рідним, близьким, побратимам та всім, хто знав Андрія Ткача. Нехай Господь дає сили пережити цю скорботу. Кожен полеглий воїн залишає по собі порожнечу, яку не заповнити, але водночас він залишає спадщину – спадщину мужності та любові до рідної землі. Ця спадщина надихає нас продовжувати боротьбу за вільну та незалежну Україну, за яку Андрій Степанович віддав своє життя. Життя військовослужбовця Андрія Ткача обірвалося, але його подвиг буде вічним нагадуванням про те, що свобода не дається даром. Герої не вмирають – вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях, у кожному світанку, який настає завдяки їхній жертовності. Ця гірка річниця – це нагода ще раз замислитися над значенням їхнього подвигу та над нашим обов’язком перед ними. Ми маємо пам’ятати кожного Героя, який захищав нас, і продовжувати їхню справу. Український народ ніколи не забуде своїх захисників. Вічна пам’ять Андрію Степановичу Ткачу та всім Героям, що полягли за Україну!