26.06.2024 15:42

Вушний кліщ у собак: симптоми, лікування та профілактика

Отодектоз – це вушний кліщ у собаки. Захворювання виникає через паразити, які розташовуються у вушній раковині та слуховому проході, живляться кров’ю тварини, частинками шкіри та сіркою. Отодектоз викликає свербіж, неприємний запах та виділення з вуха.

Ознаки вушного кліща:

• виражений дерматит та почервоніння шкірного покриву навколо вух;

• запалення вушного каналу;

• утворення в слуховому проході сіро-коричневих виділень;

• неприємний гнильний запах від вух;

• собака часто трясе головою і скиглить, коли торкаються до вух.

До розвитку захворювань вуха призводять декілька факторів:

• велика кількість вушного секрету у вусі;

• підвищена вологість у вухах (при частому купанні чи плаванні);

• системне захворювання.

Вушний кліщ передається при прямому контакті між хворою та здоровою твариною. Також існує можливість заразитися при контакті з лежанкою або предметами гігієни.

Які можуть бути ускладнення

Крім дискомфорту, сильного свербежу та забруднення слухового проходу, вушний кліщ може викликати ускладнення. До них відносяться:

• запалення середнього вуха;

• нагноєння уражених ділянок;

• порушення цілісності барабанної перетинки;

• менінгіт (запалення оболонки головного мозку);

• часткова чи повна втрата слуху.

Можливе прогресування зовнішнього отиту до середнього (один із симптомів якого — часте нахилення голови твариною). При цьому можуть з’являтися інші вестибулярні порушення, а також можливий параліч лицьового нерва. При надмірному частому струшуванні голови собаки існує ризик утворення вушної гематоми.

Статистика даного захворювання показує, що кожен десятий випадок отодектоза має ускладнення. Тому, щоб не допустити цього, необхідно вчасно діагностувати та провести лікування.

Діагностика отодектозу

Симптоми отодектозу досить схожі з симптомами інших вушних захворювань, тому не рекомендується проводити самостійне лікування, доки захворювання не буде підтверджено ветеринарним лікарем.

При діагностиці немає потреби в мікроскопічних дослідженнях, оскільки кліщ досить великих розмірів і його можна розрізнити при обстеженні вушних раковин. Якщо у вуха направити світловий потік, то видно, як серед сірчаних утворень перебувають паразити.

Найчастіше ці кліщі живуть у вушних раковинах, але можуть поширюватись і на голову, шию, тулуб. Речовини, що містяться у слині паразита, викликають сильний прояв алергічної реакції уражених ділянок. Кліщі живляться кров’ю та відмерлими клітинами і рідинами тканин організму.

Лікування вушного кліща у собак

При зверненні до клініки ветеринарний лікар розповість вам, як лікувати вушний кліщ у собаки. Для початку необхідно очистити вуха вихованця за допомогою ватної палички та спеціальних засобів. Така маніпуляція може викликати біль у тварини, тому краще довірити її фахівцям. Потім проводиться обробка протикліщовими препаратами. Це можуть бути як зовнішні засоби, так і спеціальні таблетки чи уколи. Лікування отодектозу вимагає від власників терпіння та особливої уваги. Вводити прописані ветеринаром препарати необхідно в обидва вуха, навіть якщо уражене лише одне. Отодектоз — заразне захворювання, тому перевірити необхідно всіх тварин, які контактували з хворим собакою. Якщо в будинку живуть ще собаки чи кішки, для профілактики лікування варто провести і їм, щоб уникнути повторного зараження безсимптомних носіїв.

 Профілактика отодектозу

Для того, щоб уникнути зараження отодектозом, важливо дотримуватися деяких правил:

• Після того, як викупали домашнього улюбленця, обов’язково повністю висушіть вушні раковини.

• Обробляйте вихованця протипаразитарними шампунями щосезону.

• Оглядайте вушка на наявність виділень та скоринок.

• Захистіть вашого вихованця від спілкування з вуличними тваринами.

• При появі ознак вушних захворювань відразу звертайтеся до ветеринарного лікаря.

• Якщо у вухах собаки тільки з’являється коричнева сірка, регулярно проводьте чищення вушних раковин вихованця, щоб уникнути розвитку отодектозу.

За дотримання цих простих правил можна уникнути зараження вушним кліщем, а відповідно — і подальших ускладнень.