Герої не вмирають – вони навіки живуть у наших серцях, освітлюючи шлях майбутнім поколінням! Сьогодні українська громада вшановує третю річницю з дня трагічної загибелі старшого солдата Павла Олександровича Карпюка, відважного захисника України, який віддав своє життя за свободу та незалежність рідної землі.

Павло Карпюк народився 26 червня 1995 року в мальовничому селищі Гоща. Його дитинство минуло в атмосфері любові та працьовитості. Закінчивши Гощанську ЗОШ І–ІІІ ступенів, він здобув фах столяра 4-го розряду в Соснівському професійному училищі, що свідчить про його практичність та майстерність. Перед тим, як присвятити себе військовій справі, Павло працював у ковбасному цеху в Гощі, а згодом — у компанії «Тріолан» в Рівному. Він був людиною багатьох талантів та захоплень: пристрасно займався ракетопланеризмом та дрифтшифтингом, демонструючи свою допитливість та жагу до нового. Особливу ніжність він мав до тварин, обожнював своїх хаскі, з якими із задоволенням проводив час на прогулянках. Павло був не просто товариським, а й надзвичайно відповідальним, життєрадісним, мрійливим, з гострим почуттям справедливості – рисами, які визначили його подальший героїчний шлях.

Свою військову кар’єру Павло розпочав у 2016 році, вступивши до лав Збройних Сил України. Завдяки своєму юному віку та непереборному бажанню поглиблювати знання у військовій справі, він отримав позивний «Студент». Служив Павло Карпюк у легендарній 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. На посаді водія-механіка БМП він виявляв неабияку майстерність та професіоналізм. Згодом Павло здобув звання старшого солдата та став командиром екіпажу, неодноразово отримуючи відзнаки за сумлінне виконання обов’язків.

Після завершення контракту у 2021 році Павло виїхав до Польщі на заробітки, проте менш ніж через півроку його серце покликало його додому. Напередодні повномасштабного вторгнення, відчуваючи загрозу для своєї країни, він знову став до лав своєї бригади. З перших днів повномасштабного вторгнення Павло Карпюк служив старшим розвідником розвідувальної роти та снайпером. Разом із побратимами 14 бригади він проявив неймовірний героїзм та мужність у запеклих боях поблизу Макарова на Київщині, під Чорнобаївкою, а також на Донеччині та Харківщині, що стали символами незламності українського духу.

23 червня 2022 року, під час виконання бойового завдання у місті Бахмут Донецької області, Павло зазнав тяжких поранень внаслідок ракетного обстрілу. Незважаючи на самовіддані зусилля медиків, 5 липня 2022 року його серце перестало битися в госпіталі.

Похований Герой Павло Карпюк у рідному селищі Гоща, де його пам’ять навіки залишиться жити в серцях рідних, друзів та всієї громади. Цей український воїн – приклад незламності та самопожертви. Вічна пам’ять Герою! Його подвиг – це нагадування про ціну нашої свободи та про те, що пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну, є священною. Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них.