«Безвісти зниклі та полонені – не значить забуті»: у Решетилівці відбулася мирна акція підтримки

Сьогодні в Решетилівці відбулася мирна акція на підтримку безвісти зниклих за особливих обставин та полонених військовослужбовців. Ініціаторами акції стали рідні військових – Захисників з Решетилівської громади.

Спочатку учасники зібралися біля «Дерева надії». До мирної акції доєдналися лише рідні та близькі безвісти зниклих та полонених з нашої громади, Миргорода та Полтави.

Вони поділилися з присутніми історіями мужності та жертовності своїх рідних, розповідали про їхній бойовий шлях, а також про глибокий біль очікування та надії, яка не згасає.

— Дуже нестерпні переживання в душі, але ще нестерпніше про це говорити… «Юля, хто, як не я? Я повинен!» – таку фразу сказав мій чоловік, коли йшов воювати.
Так само і ми повинні! Хто як не ми повинні стояти за своїх рідних та близьких. Ми повинні пам’ятати їх, шукати їх. І ми всі їх знайдемо! Я в це вірю! – мовила дружина Ігоря КОЛЯКИ Юлія.

— Кожен, хто тут є, з надією засинає та з надією прокидається. Історія кожного нашого Героя вона не завершена. В неї немає крапки. Ми чекаємо — і ми дочекаємося, – звернулась до присутніх Юлія ПАВЛЕНКО, яка приїхала з Полтави разом із сином.

Після живих, щирих слів учасники рушили до центрального перехрестя. Саме там, на трьох пішохідних переходах, перекрили рух, щоби вшанувати всіх загиблих у цій жорстокій війні хвилиною мовчання.

З плакатами стояли на узбіччі та по колу, щоб вкотре нагадати: люди – не цифри. За кожним зниклим та полоненим – життя. Серце. Доля. Родина. Родина, яка живе з неймовірною вірою та надією на повернення своїх рідних.

У цей момент лунали сигнали автомобілів в підтримку. Цей звук — стискав серце. Це була хвиля людської солідарності, яка так важлива зараз.

Дружина Артема БУРКИ Тетяна поділилися наміром зробити такі акції постійними. Бо поки триває пошук, поки серце чекає — ніхто не забутий. Про дату наступної мирної акції обов’язково повідомимо.