Сьогодні, у скорботний день, Україна вшановує другу річницю з дня трагічної загибелі свого відданого сина – Олександра Сергійовича Гордієнка. Цей день є нагадуванням про неймовірну мужність та самопожертву тих, хто став на захист нашої Батьківщини. Життєвий шлях Олександра, справжнього захисника України, був сповнений рішучості та любові до рідної землі, яку він боронив до останнього подиху.Народився Олександр 11 серпня 1990 року в мальовничому селі Козляничі. Саме тут, у рідному краю, він отримав перші знання, закінчивши Козляницьку школу, що заклала фундамент його подальшого розвитку. Продовжуючи освіту, Олександр навчався у Сосницькому аграрному ліцеї, де здобував практичні навички та формував свою особистість. Його шлях, як і багатьох українців, був тісно пов’язаний з прагненням до мирного життя та професійного зростання.Протягом 2009-2010 років цей відважний чоловік проходив строкову військову службу, що стало його першим досвідом у захисті держави. Цей період загартував його характер і підготував до майбутніх випробувань. Після служби він працював у Києві, а також здобував досвід за кордоном, прагнучи забезпечити краще майбутнє для себе та своєї родини. Проте, коли у 2014 році росія цинічно напала на Україну, мирне життя Олександра різко змінилося. Він без вагань доєднався до лав Збройних Сил України, ставши надійним воїном, та воював на сході країни, відстоюючи її суверенітет. Його рішення повернутися до військової справи після мирного життя демонструє глибоке почуття патріотизму та відповідальності.Через деякий час, після демобілізації, Олександр створив міцну сім’ю. Разом зі своєю дружиною Дарією вони виховали двох прекрасних синів – Даніїла та Єгора, які були його гордістю та сенсом життя. Щасливі роки, проведені з родиною, стали для нього джерелом сил та натхнення. В цей період Олександр жив і працював у селі Вишневе Ріпкинського району, насолоджуючись тихим сімейним життям.Однак, з початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, коли ворожі орди окупували Чернігівщину, Олександру, як учаснику АТО, довелось переховуватись від окупантів, адже росіяни безжально розстрілювали на місці тих, хто вже захищав Україну. Тоді доля зберегла йому життя, даруючи ще один шанс. І цей шанс Олександр використав гідно: відразу ж після звільнення Чернігівщини у квітні 2022 року, він знову добровільно пішов боронити рідну землю. Його непохитна воля та готовність стати на захист країни, незважаючи на пережиті труднощі, вражає.Деякий час він перебував на навчанні за кордоном, удосконалюючи свої військові навички, щоб ще ефективніше боротися за свободу України. Згодом Олександр служив у військовій частині А4712 на посаді гранатометника, виконуючи складні та небезпечні бойові завдання. Він був частиною тієї незламної сили, яка щодня стримує ворога.Трагічний день настав 6 липня 2023 року. Олександр Сергійович Гордієнко загинув під час виконання бойового завдання у Запорізькій області, віддавши найцінніше – своє життя – за мирне майбутнє України. Його героїчна загибель є непоправною втратою для родини, побратимів та всієї країни. Пам’ять про його самовідданість назавжди залишиться в серцях українців. Ця річниця загибелі є важливим моментом для вшанування його жертовності.Вічна пам’ять і слава Герою Олександру Гордієнку! Його ім’я навічно вписане в історію боротьби України за свободу та незалежність. Нехай його подвиг слугує нагадуванням про ціну, яку платить наш народ за своє існування, та надихає нас продовжувати боротьбу до повної Перемоги. Його історія є символом стійкості та незламності духу кожного захисника України.