З когорти добровольців.
Гірко і боляче усвідомлювати, що Новоархангельська громада знову понесла непоправну втрату. Війна забирає найкращих — сильних, відданих, щирих серцем патріотів. Сьогодні, 6 липня, ми навіки попрощалися з чудовою людиною і відважним захисником, жителем селища Новоархангельськ Малюгіним Олександром Владиславовичем.
Під час церемонії поховання селищний голова Юрій Павлович Шамановський розповів про життєвий і бойовий шлях загиблого.
Народився Олександр Владиславович 9 червня 1974 року в Новоархангельську.
З 1981 по 1991 рік навчався в Новоархангельській середній школі імені Миколи Островського. Після закінчення школи продовжив навчання в Уманському медичному коледжі за спеціальністю «Фельдшер».
Працював за фахом в фельдшерсько-акушерському пункті села Синюха. Майже 10 років працював у Новоархангельській дорожньо-експлуатаційній дільниці.
Займався приватною діяльністю.
Був дуже чуйною, привітною, товариською людиною, завжди допомагав іншим.
У 1994 році одружився з Інною Петрівною. В 1996 році у молодого подружжя народилася донечка Вікторія — гордість, любов та втіха батьків. Було для кого працювати, дарувати свою турботу та опіку.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення Олександр Владиславович не став чекати повістки. Не вагаючись, добровільно він став у ряди територіальної оборони. І вже 25 лютого 2022 року був прийнятий на військову службу, на якій перебував до останнього подиху. Служити вирішив, бо хотів захистити Батьківщину. Це було його свідоме рішення.
Наш земляк мав звання «старший солдат», був санітаром медичного пункту.
Його внутрішньою опорою в нелегких військових буднях залишалася сім’я. Найрідніші люди не давали зламатися в пеклі війни, тримали на зв’язку та підтримували своєю любов’ю. А ще вірою в Перемогу, яка обов’язково буде!
Олександр Владиславович мужньо боровся з окупантами у всіх гарячих точках фронту: на Херсонському напрямку, де отримав поранення, та Донецькому напрямку. Після лікування повернувся на військову службу.
Третього липня 2025 року життя Малюгіна Олександра Владиславовича обірвалося. В червні нинішнього року йому виповнився 51 рік. У нашого земляка було ще стільки планів, задумів і мрій, яким не судилося збутися. Він став нашим янголом-охоронцем, яскравою зіркою в небі.
Чорна звістка про загибель Малюгіна Олександра Владиславовича сколихнула серця рідних, близьких та усіх, хто його знав, хто з ним дружив, товаришував і працював.
У загиблого залишилися донька, дружина, брат, тітка, племінники.
На жаль, словами важко загоїти у серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини — це велике випробування. В цю гірку мить Новоархангельська селищна рада, вся Новоархангельська громада висловлюють щире співчуття всім рідним і близьким загиблого. Щиро поділяємо ваше горе та разом з вами схиляємо голови в глибокій скорботі і шані.
Світлий, добрий спомин про відважного захисника України Малюгіна Олександр Владиславовича назавжди залишиться в наших серцях!
Слава Україні!
Героям слава!