Документальна планова перевірка є одним з найважливіших механізмів податкового контролю, що застосовується фіскальними органами України. Цей інструмент дозволяє ретельно оцінити, наскільки платники податків дотримуються вимог податкового законодавства щодо нарахування та своєчасної сплати податків, зборів, а також інших фінансових зобов’язань, визначених Податковим кодексом України (ПКУ). Розуміння сутності таких перевірок та процедури їх проведення є ключовим для кожного суб’єкта господарювання.

Що означає документальна перевірка?

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПКУ, документальна перевірка визначається як комплекс заходів, що здійснюються на підставі наданих податкових декларацій, регістрів бухгалтерського обліку, первинних документів та іншої фінансової звітності. Основна мета такої податкової перевірки полягає у встановленні таких фактів:

· Наскільки своєчасно та в повному обсязі нараховані та сплачені податки і збори.

· Чи відповідає ведення бухгалтерського обліку встановленим нормам та чи є він достовірним.

· Дотримання інших вимог податкового та валютного законодавства, а також норм, що стосуються офіційного оформлення трудових відносин.

Процедура призначення планової перевірки

Порядок призначення документальної планової перевірки чітко регламентований статтею 77 ПКУ, зокрема її пунктом 77.4. Рішення про проведення такої перевірки оформлюється відповідним наказом керівника або уповноваженої особи контролюючого органу. Однак, сам факт видачі наказу ще не є достатньою підставою для початку перевірочних заходів. Закон передбачає обов’язкову процедуру попереднього інформування платника податків.

Зокрема, контролюючий орган зобов’язаний не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованої дати початку перевірки вручити або надіслати платнику податків копію вищезгаданого наказу, а також письмове повідомлення про перевірку із зазначенням точної дати її початку. Це ключовий аспект, що забезпечує права платників податків на підготовку.

Належне вручення документів: що це означає?

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПКУ, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони були:

· Надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка зазначена в його облікових даних.

· Або особисто вручені платнику (його законному представнику) під розписку.

Ці правила означають, що навіть у разі фактичного неодержання документа платником податків, якщо він був належним чином відправлений на зареєстровану податкову адресу, вимога закону вважається виконаною. Більше того, абзац другий пункту 42.5 статті 42 ПКУ уточнює: у випадку неможливості вручення документів (наприклад, через відсутність представників, відмову від отримання або відсутність платника за вказаною адресою), документ вважається врученим у день, коли поштове відділення робить відповідну відмітку в повідомленні про вручення з деталізацією причин невручення.

Ці норми підкреслюють важливість актуальності податкової адреси та уважного ставлення до поштової кореспонденції з боку платників податків. Своєчасне отримання повідомлення про перевірку дає можливість підготувати всі необхідні бухгалтерські документи та належним чином представити свої інтереси перед контролюючим органом.

Джерело інформації:

https://kyivobl.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/911505.html

За матеріалами Головного управління ДПС у Київській області

« повернутися