Війна, Іллінецька Отг, Спорт, Суспільство
Футбольний турнір пам’яті Максима Камінського на Іллінеччині
«Максим був лідером у житті та на футбольному полі», – ці слова товариша найповніше розкривають сутність Максима Камінського, воїна та справжнього патріота.
Сьогодні, 19 травня, на міському стадіоні відбувся урочистий футбольний турнір пам’яті тренера, відданого патріота, мужнього Героя Іллінеччини та нескореної України, який поклав своє життя за її свободу та незалежність – Максима Анатолійовича Камінського. Цей захід став свідченням глибокої поваги та вдячності його світлій пам’яті.
Максим Камінський з дитинства плекав безмежну любов до футболу, присвячуючи грі весь свій вільний час. Тренер Петро Демида став для нього наставником, який відкрив шлях у світ футболу, допомігши знайти справу всього життя. Максим був чемпіоном України з дитячого футболу, а також багаторазовим призером та чемпіоном Одеської та Вінницької областей з аматорського футболу. Проте його справжнім покликанням стало тренування юних вихованців Іллінецької дитячо-юнацької спортивної школи. Як надійний і мудрий наставник, він не лише навчав своїх підопічних техніці гри, а й виховував у них цінні якості: відданість, командну роботу та прагнення до самовдосконалення.
Максим Камінський завжди цінував правду, не боявся виступати проти авторитетів, був рішучим, веселим та володів тонким почуттям гумору. Він був відданим сином своєї Батьківщини, тому у травні 2014 року без вагань взяв до рук зброю, ставши на захист рідної землі. Він брав активну участь в Антитерористичній операції та Операції об’єднаних сил на території Донецької та Луганської областей, гідно виконуючи свій військовий обов’язок.
Разом з бойовими побратимами Максим заснував громадську організацію «Спілка учасників АТО та ветеранів інших бойових дій», яку очолював протягом двох років. Водночас він працював у складі координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання при Вінницькій облдержадміністрації. Максим Камінський завжди активно відстоював права учасників бойових дій, гуртував навколо себе людей, опікувався родинами загиблих воїнів та займався волонтерською діяльністю, демонструючи незламний дух і велике серце.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, Максим Камінський разом зі своїми земляками-побратимами, учасниками АТО/ООС, знову став на захист України від російського агресора, незважаючи на попередній бойовий досвід.
За значний особистий внесок у розбудову держави, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм Максим Анатолійович Камінський був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Його самовідданість була відзначена державою.
Максим любив свій рідний край, Батьківщину, сім’ю, друзів та рідних, заради яких був готовий на все. Він віддав найдорожче – своє життя.
21 грудня 2022 року, під час бойового зіткнення поблизу населеного пункту Невельське Донецької області, наш славний іллінчанин, мужній захисник, безстрашний воїн Максим Анатолійович Камінський загинув, до останнього подиху захищаючи Україну.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Максима Анатолійовича Камінського було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Віддати шану земляку, на міський стадіон прийшли сотні іллінчан, друзі, бойові побратими, керівництво громади, волонтери та футбольні вболівальники. Почесними гостями були найрідніші люди Максима – його мати Галина Григорівна, дружина Світлана, син Владислав, брат та тітка.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять Максима Камінського та всіх загиблих земляків, які поклали життя за свободу України. На честь Максима Анатолійовича пролунав Гімн України, а його вихованці-футболісти підняли Державний Прапор України. Також відбулося делеговане покладання квітів до могили Героя Іллінеччини, що є символом невмирущої пам’яті.
Під час церемонії урочистого відкриття футбольного турніру до родини Камінських та усіх присутніх звернувся Іллінецький міський голова Володимир Ящук: «Багато з присутніх на відкритті турніру знали Максима особисто. Я пам’ятаю Максима ще дитиною, добре знав його батьків. Не кожен може стати Героєм, не кожен має мужність віддати своє життя за Батьківщину, захищаючи рідну землю, свою сім’ю, свій край. Максим мав таку мужність, і для всіх іллінчан він – Герой, взірець самовідданості, мужності, патріотизму. Сім’ї Камінських є чим пишатись. Пишатись своїм сином, батьком, чоловіком, братом. Він прожив, на жаль, коротке, але гідне життя.
Саме тому сьогоднішній турнір – це не лише про спорт. Перш за все – це про шану і спомин про полеглих Героїв, які поклали життя, захищаючи рідну землю. Такі змагання з футболу на Іллінеччині будемо проводити щорічно, що стане гідним вшануванням пам’яті футболіста, тренера, воїна, патріота Максима Камінського. Я впевнений, що для молоді, Максим, усі захисники України – найкращий приклад для наслідування. Світла пам’ять і вічна слава Герою».
«Максим був справжнім патріотом України, відважним воїном, і я хочу, щоб тут, на його малій батьківщині, ви про нього пам’ятали. Ніколи не забували, що він віддав своє життя за вас, за майбутнє наших дітей. Бо доки у ваших серцях живе пам’ять про Максима та усіх Героїв цієї війни, доти вони живі. Я пройшов з Максимом немало. Ще з 2014-2015 років ми з ним пліч-о-пліч були на полі бою. Він був надійним другом, підтримкою не лише для мене, а й для усіх наших бойових побратимів. Змиритися із загибеллю таких хлопців як Максим, не можна. Пробачити р*шистам ті втрати, те горе, яке вони принесли на нашу землю, теж не можна. І воювати треба до останнього. І Максим це знав краще за всіх. Думаю, що він сьогодні разом з нами на цьому турнірі, на футбольному полі. Дякую дружині Максима Світлані та усім організаторам турніру. Бажаю його учасникам гарної гри, і хай переможе сильніший», – сказав бойовий побратим Максима Юрій Ямковий.
«Вітаю усіх на турнірі пам’яті захисника України, доброї, світлої людини. Я дякую Максиму за все. Говорю слова вдячності від усіх присутніх і тих людей, яких сьогодні немає на цьому стадіоні, бо завдяки йому є Україна. Завдяки йому ми можемо зібратися на такому спортивному заході. Його любов до Батьківщини, до своєї сім’ї, громади, побратимів, друзів – захоплювала. З великої поваги до Максима, до тих наших хлопців, які віддали своє життя за Україну, наша


