Маємо пам’яти.
Нехай наша пам’ять буде даниною Героям, які навічно пішли із земного строю до небесного, пожертвувавши собою заради торжества справедливості, заради майбутнього вільної і незалежної України.
8 липня минають перші роковини, коли зупинилося серце головного сержанта ДЕМЧЕНКА Василя Миколайовича (01.02.1981-08.07.2024).
Василь Миколайович народився та виріс у селищі Оратів. Змалку був працелюбним і добропорядним. Охоче допомагав батькам по господарству. Захоплювався технікою. По закінченню школи вступив до Одеського державного університету внутрішніх справ. Строкову військову службу проходив у внутрішніх військах МВС України. Загартований військовою службою й озброєний фаховими знаннями вишу, Василь Демченко 5 років працював слідчим у спецпідрозділі “Беркут” м.Вінниця. Затим повернувся у рідне селище і продовжив працювати слідчим в Оратівському районному відділі управління МВС України у Вінницькій області. Трудову біографію продовжив судовим розпорядником в Оратівському районному суді до 2014 року. А з початку збройного вторгнення російських військ на Схід України Василь Миколайович, захищаючи цілісність і неподільність своєї держави, півтора року брав участь в антитерористичній операції на Донбасі у званні старшини. Щирістю, добротою і відповідальністю він заслужив повагу колег та побратимів, мав численні нагороди та грамоти за сумлінну службу. Дуже любив тварин, особливо собак, які супроводжували бійця навіть на фронті.
Після демобілізації Василь працював за контрактом головним спеціалістом відділення військового обліку та бронювання сержантів та солдатів запасу Оратівського районного військового комісаріату. Після повномасштабного вторгнення рашистської орди в Україну, Василь Миколайович 10 березня 2022 року став на захист рідної землі. У складі десантно-штурмових військ ЗСУ наш земляк брав участь у найгарячіших бойових діях біля Сєвєродонецька, Бахмута, Соледара. Отримав важкі поранення і контузію. За проявлені мужність і героїзм нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Після тривалого лікування військовослужбовець був демобілізований за станом здоров’я. Але Василь Миколайович не здавався, обравши трудовий фронт працівником міжвідомчої охорони на Оратівському хлібоприймальному підприємстві. На жаль, участь у бойових діях негативно вплинула на його здоров’я і 8 липня серце Василя Демченка зупинилося, залишивши назавжди скорботу у серцях рідних.
Вічна пам’ять і слава Герою!