Неділя, 6 липня, у Рожищі перетворилася на справжнє свято, сповнене глибокого українського духу. Громада з радістю зустрічала обласний творчий етнопроєкт «У мого покоління глибоке коріння». Ця подія стала символом поєднання збереження багатовікової культурної спадщини та незламної підтримки українського війська. Етнопроєкт Рожище не просто розважав, а надихав і об’єднував, демонструючи силу національних традицій.

У центрі міста панувала надзвичайна атмосфера – щира, зворушлива та сповнена патріотизму. З перших же хвилин гості заходу відчули, що це значно більше, ніж просто концерт. Це було глибоке занурення у національні традиції, які пройшли крізь століття і сьогодні звучать з особливою проникливістю, відображаючи стійкість українського народу. Саме такі заходи, як цей етнопроєкт у Рожищі, допомагають відродити та зберегти українську культуру.

Директорка Центру культурних послуг Наталія Марценюк у своєму вітальному слові підкреслила величезне значення української пісні, мови, обрядовості, народних ігор та кулінарії. Вона зазначила, що це є невичерпним джерелом сили нашого народу, яке передається від покоління до покоління, зберігаючи нашу унікальну ідентичність та незламність духу. Такі українські традиції є основою нашого буття.

Цей масштабний етнопроєкт, що охопив низку локацій, мав надзвичайно важливу благодійну складову. Організатори постійно наголошували, що завдяки невтомним воїнам ЗСУ ми маємо змогу співати, творити, згадувати та плекати традиції, даруючи радість одне одному. Кожен, хто відвідав етнопроєкт у Рожищі, робив свій внесок у спільну справу.

«Кожна гривня, передана на підтримку армії, – це наша безмежна подяка захисникам, які щодня виборюють для нас право жити, творити та вільно дихати на рідній землі», – підкреслювала ведуча заходу, підкреслюючи підтримку ЗСУ через культуру.

Розмаїта концертна програма вражала своєю насиченістю та емоційністю. Першою на сцену вийшла Надія Козій із попурі, яка миттєво задала високий тон усьому дійству. Вперше перед широкою аудиторією виступило дитяче вокальне тріо з Козина, виконавши ніжні композиції «Під небом синім» та «Прошу в неба». Запальними танцями зачарував колектив «Танцюй серцем» із Рудні, яким керує Анастасія Шинкарук. Це справжнє свято української пісні та танцю.

Організатори подбали й про інтерактивні локації. У міському парку діяла масштабна виставка народних ремесел, де відвідувачі могли побачити старовинні рушники, вишиванки з бабусиних скринь, вишукані вироби з бісеру та лози. Особливу увагу привернула унікальна колекція Надії Карпець із села Єлизаветин – вона представила вишиванки, дбайливо створені її мамою на Любешівщині, що демонструють глибину культурної спадщини України.

Долучитися до творчого процесу мали змогу всі охочі: на майстер-класах навчали лозоплетінню, виготовленню ляльок-мотанок та традиційних дитячих іграшок. А талановита майстриня Ольга Чуйко дивувала відвідувачів своїми авторськими гномиками та в’язаними іграшками. Цей етнопроєкт Рожище став справжньою платформою для збереження та передачі унікальних навичок.

Особливо емоційними та глибоко зворушливими були виступи фольклорних колективів. «Сокільська родина» з села Сокіл під керівництвом Сергія Гончаревича відтворила давній обряд проводів до війська – з ліричними дівочими піснями та прощальними поглядами. Присутні не стримували сліз, адже цей обряд для багатьох став болючою реальністю сьогодення, підкреслюючи актуальність підтримки армії. Фольклорний гурт «Материнка» з села Кобче представив яскраве купальське дійство, залучивши до сцени навіть наймолодших учасників. Це надзвичайно зворушливо, коли народну пісню продовжують співати онуки тих, хто колись першими творив ці безцінні мелодії. Такі моменти зміцнюють українські традиції.

Зі сцени лунали й сольні виступи: Аліна Черняк, юна співачка з великим серцем, зачарувала глядачів проникливим народним співом. Серед інших талановитих учасників – Катерина Самолюк, Артем Степанюк, Олександр Іщук, Оксана Брилевська, Валентин Омельчук та солістка народного художнього колективу студії вокального та сольного співу «Камертон» Ілона Марценюк (кер. Ірина Матвійчук) – усі вони створювали неповторну палітру цього благодійного заходу. Хвилю святкового піднесення на завершення вечора подарував присутнім народний аматорський духовий оркестр Центру. Це був справжній благодійний захід Рожище, який об’єднав серця.

Дійство вражало не лише багатою мистецькою програмою, а й атмосферою живого українського побуту. Не бракувало й щирого гумору – театралізація весільних обрядів у виконанні Зеновії Пархомчук із Трилісців викликала хвилю сміху у глядачів, а театральна студія Центру повернула присутніх у безтурботне дитинство, нагадавши давню народну гру «Цимбала». Це ще раз довело, наскільки живі українські традиції.

На гостей чекало й справжнє частування: те, що приготували господині громади, важко було назвати просто їжею – це були вишукані кулінарні шедеври. Мочені яблука з Лукова, ароматні картопляні пиріжки з пшоном – усе це дарувало теплі спогади про бабусину кухню та демонструвало багатство української культури через гастрономію.

Окрасою дійства стали оригінальні фотозони, оформлені з великою любов’ю та увагою до деталей працівниками Центру культурних послуг. Барвисті елементи народного стилю створили чудове тло для світлин, а відомі рожищенські ведмеді з міського парку вже традиційно стали улюбленим місцем для фотографування, що підтверджує успіх етнопроєкту Рожище як привабливого заходу.

Цей день у Рожищі став незаперечним доказом: українська культура – жива, глибока й міцна, як коріння старого дерева. Вона є тією опорою, що тримає нас у найскладніші часи, дарує надію та гуртує навколо спільної мети – Перемоги. А наші незламні захисники – це ті, кому ми завдячуємо можливістю жити, пам’ятати й передавати цю безцінну спадщину далі. Кожен внесок у благодійний захід є кроком до нашої спільної перемоги.

До слова, завдяки небайдужості та щедрості гостей заходу, під час етнопроєкту вдалося зібрати 4700 гривень на нагальні потреби Збройних Сил України, що ще раз підкреслює важливість підтримки ЗСУ через культурні ініціативи.