Минулого тижня Дональд Трамп, виступаючи перед публікою, виявив нехарактерну відвертість, визнавши власну невдачу у використанні своїх “чудових стосунків” із Путіним для досягнення мирної угоди чи хоча б припинення вогню в Україні. Він прямо заявив: “Я не досяг з ним жодного прогресу. Здається, що він хоче йти до кінця і просто продовжувати вбивати людей. Це недобре”. Ця заява стала яскравим свідченням потенційної зміни у його сприйнятті російського лідера та загальної політики РФ.

Цікаво, що вже 8 липня Трамп повторив своє незадоволення, підкресливши: “Ми отримуємо багато лайна від Путіна”. Більше того, він зазначив, що активно розглядає можливість запровадження додаткових санкцій проти Росії. Така риторика значно відрізняється від його попередніх заяв, де він часто висловлював повагу до Путіна та сумнівався у ефективності обмежувальних заходів.

Раніше, ще у квітні, один з провідних російських аналітиків, який консультує Кремль, припускав, що Путін зацікавлений у співпраці з Трампом не стільки через Україну, скільки як елемент глобальних змін. Можливо, Трамп, нарешті, усвідомив це послання, і його бачення міжнародних відносин починає еволюціонувати. Питання, яке залишається відкритим, полягає в тому, як це “прозріння” вплине на майбутню американську політику щодо України. Відповідь, на думку деяких експертів, може бути не надто оптимістичною.

Хоча Дональд Трамп і заявляв про можливість запровадження санкцій проти країн, які продовжують купувати російські нафту та газ, таких як Китай та Індія, наразі немає жодних конкретних ознак того, що він дійсно піде на такі кроки. Це свідчить про те, що, попри зміну риторики, практичні дії можуть залишатися обережними. Сем Грін, професор російської політики, пояснює, що для Трампа припинення війни в Україні, схоже, перестало бути першочерговим завданням. Він, імовірно, дійшов висновку, що це не на часі, і перемикає увагу на інші, на його думку, “зеленіші пасовища”, як-от ситуація навколо Ірану та Сектора Гази. Це є частиною широкого контексту, де зовнішня політика США формується під впливом багатьох чинників.

За словами Гріна, основним мотиваційним фактором бажання Трампа встановити мир в Україні, схоже, було прагнення нормалізувати відносини з Росією. Таким чином, ключове питання полягає в тому, чи відмовиться він від цієї мети за відсутності миру, чи все ж намагатиметься відокремити питання війни від нормалізації відносин. Очевидно, що останній варіант був би бажаним результатом для Путіна, оскільки це дозволило б йому зберегти обличчя та уникнути повної ізоляції, навіть продовжуючи агресію.

Тим часом, у Сполучених Штатах тривають активні дії щодо посилення тиску на Росію. Вже 8 липня президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп заявив, що розглядає ухвалення нових санкцій проти Росії. Його невдоволення Путіним було очевидним. Коли його запитали, чи виллється це невдоволення в якісь наслідки для Росії, лідер США загадково відповів: “Хіба ми не хочемо зробити невеликий сюрприз?”. Це свідчить про можливі непередбачувані кроки у майбутньому, що можуть змінити політику США.

Крім того, колишній спікер Палати представників США Ньют Гінгріч повідомив, що 9 липня в Конгресі Сполучених Штатів Америки буде представлено законопроєкт про санкції проти Російської Федерації, запропонований Ліндсі Гремом. Цей документ вже має значну підтримку – понад 80 співавторів, що свідчить про широку двопартійну згоду щодо необхідності подальшого тиску на Кремль. Подібні ініціативи вказують на те, що, незалежно від особистих поглядів Трампа, є значний політичний тиск у Вашингтоні на користь жорсткішої позиції щодо Москви. Таким чином, відносини між США і Росією продовжуватимуть бути напруженими, а війна в Україні залишатиметься центральним елементом міжнародної повістки.