Головне управління ДПС інформує про ключові аспекти, що стосуються плати за землю, зокрема орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в Україні. Розуміння цих норм є важливим для всіх землекористувачів, адже це дозволяє належним чином виконувати свої податкові зобов’язання та уникнути непорозумінь. Згідно з Податковим кодексом України (ПКУ), плата за землю визначена як обов’язковий платіж у складі податку на майно. Вона стягується у двох основних формах: земельного податку або орендної плати за земельні ділянки, що належать державі чи територіальним громадам.

Деталізуючи, орендна плата для цілей Податкового кодексу є обов’язковим платежем за використання земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, на умовах оренди. Цей платіж регулюється відповідними статтями Податкового кодексу, забезпечуючи чіткість та прозорість у відносинах між державою/громадою та орендарями. Хто ж є основними учасниками цього процесу? Землекористувачами, згідно зі статтею 14 ПКУ, є як юридичні, так і фізичні особи – резиденти та нерезиденти, які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності. Це користування може здійснюватися або на праві постійного користування, або на умовах оренди.

Підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПКУ чітко встановлено, що платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати, тобто землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності, які отримали їх у користування на умовах оренди. Об’єктами оподаткування платою за землю, відповідно, є ті ж самі земельні ділянки державної та комунальної власності, які були надані в користування за договором оренди. Це підкреслює прямий зв’язок між фактом оренди та виникненням податкового зобов’язання щодо орендної плати за землю.

Важливою підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є належним чином укладений договір оренди такої земельної ділянки. Закон України «Про оренду землі» визначає договір оренди землі як угоду, за якою орендодавець зобов’язується за певну плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на визначений строк, а орендар, у свою чергу, зобов’язаний використовувати цю земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Цей договір є ключовим документом, що регулює взаємовідносини між сторонами.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» встановлює істотні умови, які обов’язково повинні бути включені до договору оренди землі. До них належать: дата укладення та строк дії самого договору оренди, а також детальна інформація про орендну плату. Щодо орендної плати, договір повинен чітко зазначати її розмір, порядок індексації, спосіб та умови розрахунків, конкретні строки її внесення, процедуру перегляду розміру плати, а також відповідальність сторін за її несплату. За згодою сторін, договір оренди землі може включати й інші додаткові умови, що не суперечать чинному законодавству.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються безпосередньо у договорі оренди, який укладається між орендодавцем (власником земельної ділянки) та орендарем. Виняток становлять лише випадки консервації земельних ділянок або визнання їх забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами, де можуть застосовуватися особливі умови. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням відповідних органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, або ж за результатами земельних аукціонів, що встановлено Земельним кодексом України.

Ключовим моментом є те, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають виключно з моменту державної реєстрації цих прав. Це положення закріплене у статті 125 Земельного кодексу України та підтверджується Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Орендар земельної ділянки має право приступати до використання земельної ділянки у строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше, ніж буде здійснена державна реєстрація відповідного права оренди.

Інформація про державну реєстрацію права оренди (суборенди) земельної ділянки є публічною та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держгеокадастру за допомогою технологічних та програмних засобів Державного земельного кадастру. Отже, орендна плата за землю починає сплачуватися орендарем з дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки, якщо інше не було чітко встановлено умовами договору оренди. Це забезпечує юридичну визначеність та запобігає суперечкам щодо початку податкових зобов’язань. Усі ці аспекти є фундаментальними для коректного ведення діяльності та дотримання податкового законодавства в Україні.