Зберігаючи безцінні сторінки минулого, директор музею «Трудове братство М.М. Неплюєва» Валерій Авдасьов представив громадськості чергові спогади видатного ямпільського краєзнавця В. Корози. Ця публікація проливає світло на маловідомі, але надзвичайно важливі події, що відбувалися в Ямполі влітку 1919 року, коли місто опинилося під контролем денікінських військ. У цих спогадах краєзнавець детально описує захоплення Ямполя денікінцями, а також їхній несподіваний відхід, що став знаковою подією в місцевій історії Ямполя.
Громадянська війна початку XX століття була часом суцільних випробувань та стрімких змін для всієї України. На сході країни розгорталися складні протистояння, де свої інтереси відстоювали численні сили, включаючи денікінців — прибічників Білого руху. Їхній прихід до Ямполя влітку 1919 року приніс місту невизначеність та тягар окупації. Проте, як свідчать мемуари В. Корози, їхнє перебування було недовгим, і події, пов’язані з їхнім відступом, є яскравим прикладом винахідливості та мужності місцевих жителів. Це важлива частина історії Ямполя, яка демонструє стійкість духу.
Краєзнавець В. Короза докладно згадує ніч, коли денікінці з Ямполя залишали місто. За його словами, «Приблизительно в полночь деникинцы из Ямполя уехали. Но не все. Оставшиеся, собрали человек 15 ямпольцев с их подводами. Среди них были: Савченко Иван, Короза Самсон, Шуляк Григорий, Крук Иван и др.» Ці свідчення є безцінними, оскільки вони називають конкретних осіб, які стали мимовільними учасниками тих драматичних подій. Денікінці, що залишилися в місті, потребували транспорту для перевезення своїх вантажів. У центрі Ямполя вони переклали майно з возів березівців на вози, які належали ямпільчанам. Це було примусове залучення місцевого населення, яке змушене було підкоритися наказам окупантів.
Згідно з наказом денікінців, візники негайно вирушили у бік Середино-Буди. Це була довга і небезпечна дорога, що пролягала через території, де ситуація постійно змінювалася. Від Середино-Буди, за наказом денікінців, возчиків відправили далі – у бік Севська. Ця подорож була сповнена ризику, адже доля полонених чи примусово залучених людей у часи війни була непередбачуваною. Однак, на щастя, ямпільським візникам вдалося врятуватися. Обставини їхнього порятунку не деталізуються в цьому фрагменті спогадів, але сам факт їхнього виживання та повернення додому свідчить про їхню відвагу та кмітливість. Цей епізод є важливим елементом великої історії Ямполя.
Після цих подій, як зазначає краєзнавець, денікінці більше ніколи не поверталися до Ямполя. Це стало переломним моментом для міста, що дозволило йому поступово відновлювати своє життя після періоду окупації. Спогади В. Корози, опубліковані завдяки зусиллям Валерія Авдасьова та музею, є важливим внеском у дослідження історії Ямполя та Громадянської війни на Сумщині. Вони допомагають нам краще зрозуміти виклики, з якими стикалися наші предки, та цінувати їхню стійкість.
Такі особисті свідчення є джерелом живої історії, що доповнює сухі факти офіційних документів. Вони дозволяють нащадкам відчути атмосферу тих років і зрозуміти, як окремі долі перепліталися з великими історичними процесами. Цінність цих мемуарів для краєзнавства Ямполя та вивчення регіональної історії важко переоцінити.
