СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ НЕЗЛАМНОМУ ГЕРОЮ!
Сьогодні, 9 липня 2025 року, Кам’янець-Подільський, уся скорботна Хмельниччина та кожна душа України схилилися у глибокій, невимовній скорботі, проводжаючи в останню путь свого дорогого сина, незламного воїна, старшого сержанта Овчарука Анатолія Олексійовича. Його молоде, сповнене життям серце трагічно зупинилося 3 липня 2025 року, але невмируща пам’ять про його жертовний подвиг навіки житиме у наших серцях.
Анатолій Олексійович народився 12 листопада 2000 року. Він був справжнім українцем, здобув середню спеціальну освіту. У 2020 році закінчив Кам’янець-Подільський медичний коледж, обравши шлях милосердя – фах фельдшера, що мав рятувати життя. Та страшна війна жорстоко перекреслила мирні плани. Того ж року, за покликом палаючого серця, не вагаючись жодної миті, він став до лав Збройних Сил України, поставивши захист рідної Батьківщини понад усе.
Шлях Мужності та Самопожертви
Його військовий шлях був сповнений неймовірної мужності, самовідданості та гідності. З 2020 року Анатолій перебував на передовій захисту нашої держави. У 2021 році він вже брав участь в Операції об’єднаних сил на випалених війною теренах Донеччини та Луганщини. Перебуваючи в лавах ЗСУ, початок повномасштабного вторгнення він зустрів як справжній щит нашої країни на Київщині, де мужньо й відчайдушно брав участь у відбитті кривавої збройної агресії російської федерації.
На момент загибелі старший сержант Овчарук Анатолій Олексійович був оператором відділення управління взводу управління роти радіоелектронної боротьби. У доленосному 2025 році Анатолій долучився до лав славетної штурмової бригади і там, серед найвідважніших, одразу зарекомендував себе не просто сумлінним, а винятково здібним та безмежно відданим воїном. Він був тим побратимом, якого цінували, на якого рівнялися, якому довіряли найскладніші завдання, тим, хто завжди був поруч і на кого можна було покластися у найпекельніший момент.
Анатолій Олексійович, вірний кожному слову військової присяги, яку він із гордістю склав, проходячи військову службу за контрактом, безстрашно захищаючи крихку територіальну цілісність та непорушний державний суверенітет України, віддав своє молоде життя у нерівному бою за нашу Батьківщину, виявивши безмежну стійкість та неперевершену мужність. Він навіки спочив, загинувши біля населеного пункту Дружелюбівка Ізюмського району Харківської області 3 липня 2025 року, виконавши свій останній, найважливіший бойовий обов’язок.
Ми поховали не просто воїна, а справжнього Героя з великої літери, світлу, добру та життєлюбну людину, яка мала стільки нездійснених планів і мрій. Його коротке, але таке яскраве та змістовне життя обірвалося занадто рано, у самому розквіті сил, але його велична самопожертва ніколи, ніколи не буде забута. Він поповнив лави безсмертного Небесного Війська, ставши нашим вічним ангелом-охоронцем, що оберігає нас згори.
Ми висловлюємо найглибші, найщиріші співчуття родині та близьким Анатолія. Ваше горе – це нестерпний біль, що пронизує кожне серце, це наше спільне, невимовне горе. Ми поділяємо кожну вашу сльозу, кожен ваш зітхання і сумуємо разом з вами.
Вічна пам’ять і вічна слава нашому Герою, старшому сержанту Анатолію Овчаруку!
Низький доземний уклін за його великий подвиг, за його жертовність, за мир, який ми виборюємо такою нестерпно високою ціною.