Відразу знайти спільну мову з дитиною із дитбудинку — важка справа. Та не для подружжя Ківшиків із Зінькова. Любов і доброта, життєвий оптимізм Ольги й Олега з перших хвилин спілкування вселили у дитячі серця віру в те, що нові тато й мама їх не скривдять. А коли у сім’ї налаштовані на позитив, то все неодмінно вдається.

Прийомні діти — Надя і Сергійко — у родині зіньківчан вже два роки. Мають Ольга з Олегом і біологічну дитину — доньку Аню, золоту медалістку, а цьогоріч вже студентку київського вишу. З прийомними сестричкою та братиком Аня поріднилася з перших днів їхньої появи в сім’ї. Ніякої ревності, невдоволених поглядів не було: батьківської любові вистачало на всіх.

А от самим батькам довелося усувати прогалини у вихованні дітей. Розпочинали з азів. Знадобилося терпіння і ще раз терпіння, перш ніж стали вимальовуватися позитивні зрушення у навчанні. Репетитори, керівники гуртків, рідні й донині продовжують робити усе для того, щоб підлітки надолужили упущене у молодшому шкільному віці, а із дитячих сердець назавжди зникли недовіра і страх.

Ольга Миколаївна пригадує, як прийомні син із донькою не знали, скажімо, що таке святковий стіл і подарунки на день народження. Але усе те поступово залишається позаду. Поступово, бо діти уже підліткового віку, і багато не найкращих спогадів про пережите з рідними батьками у них міцно укорінилося в пам’яті.

Взяти на виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, Ківшиків частково спонукала робота дружини. Ольга працює завідувачем відділення соціальної роботи у Центрі “Берегиня” Зіньківській міській раді, має великий стаж роботи. Через професію щодня доводиться стикатися із людською бідою, насиллям у родинах та неналежним виконанням батьками своїх обов’язків. Їй, як матері, завжди боляче бачити дитячі страждання, тож разом із чоловіком вирішили подарувати щирі посмішки та тепло рідного дому хоча б кільком діткам.

— Вони у нас розумнички, — каже прийомна мама. — Надя — дитина спортивна, вже може похвалитися першими нагородами, а Сергійко любить танцювати, готувати, гарний помічник на кухні. Виїзди на природу чи екскурсії у них завжди разом.

Де б не були і що б не робили — завжди поруч мамина ласка та надійне татове плече. Надя і Сергійко це вже добре знають. Як же приємно дітям усвідомлювати, що нарешті їх люблять, цінують і ніколи не підведуть!