На щиті повернувся Герой… Ця фраза назавжди закарбується в пам’яті, коли йдеться про Андрія Ігоровича Дозорова, чиє життя обірвалося 6 липня 2025 року. Народжений 11 квітня 1991 року в мальовничому Житомирі, Андрій з юних років демонстрував неабиякі здібності та непересічний талант. Він здобував знання у загальноосвітній школі №6, яка нині функціонує як ліцей №6, де його художні нахили вже тоді були помітними. Відчуття краси та гармонії, глибоке розуміння естетики – ці риси супроводжували його протягом усього життя.Отримавши освіту молодшого спеціаліста-дизайнера у Житомирському технологічному коледжі КНУБА, Андрій Дозоров обрав шлях творчості. Він не просто працював, а вкладав частинку своєї душі в кожну справу. Заснувавши власну фірму з виготовлення та проектування меблів, він створив не просто бізнес, а простір, де матеріалізувалися його ідеї та бачення. Його професіоналізм, виваженість у підходах до справи, а також безмежна чуйність викликали глибоку повагу та щиру вдячність серед колег та численних клієнтів. Кожен, хто мав змогу співпрацювати з ним, відзначав його винятковий внесок у розвиток індустрії та його здатність перетворювати звичайні предмети на витвори мистецтва. Його роботи несли в собі не лише функціональність, а й особливу енергетику, що відображала його внутрішній світ.Попри всі професійні здобутки, найбільшою любов’ю цього героя була його родина. Батьки, сестра, улюблена похресниця – саме вони були його опорою та джерелом натхнення. Він плекав мрію про власну велику та щасливу родину, де пануватимуть затишок і любов. У вільний час Андрій захоплювався футболом, був палким і відданим уболівальником місцевого футбольного клубу «Полісся», завжди підтримуючи свою команду з усією притаманною йому щирістю. Ці моменти відпочинку та спілкування з близькими були для нього надзвичайно цінними.Повномасштабна агресія, розв’язана агресором, стала переломним моментом у житті кожного українця, і Андрій Дозоров не міг залишитися осторонь. Хоча стан здоров’я дозволяв йому не йти на фронт, його патріотичне серце закликало до дії. Він без вагань став у лави захисників України, приєднавшись до підрозділів Збройних Сил України, а згодом продовжував службу в інших військових формуваннях. Його рішення було свідомим вибором справжнього патріота, який не міг миритися з окупацією рідної землі. На фронті Андрій проявив себе як відважний, надійний та надзвичайно відповідальний воїн. Його побратими та командири завжди відзначали його стійкість духу, мужність та бездоганне виконання бойових завдань. За свою відвагу та безмежну відданість Україні, цей захисник України був удостоєний численних високих нагород. Серед них – медаль «Ветеран війни — Учасник бойових дій», що свідчить про його безпосередню участь у бойових діях, а також почесна відзнака Міністра оборони України «Хрест Пошани», яка є визнанням його особливих заслуг перед Батьківщиною. Крім того, він отримував численні подяки та грамоти від командування за зразкову службу та високий професіоналізм. Ці нагороди є яскравим свідченням його незламного духу та самовідданої боротьби за свободу та незалежність нашої держави.Друзі та побратими назавжди збережуть у пам’яті образ Андрія Дозорова – щирого, доброго та сильного духом воїна, який завжди був готовий підставити плече, надати допомогу та віддати все заради рідної землі та її людей. Він був тим, хто міг надихнути інших своїм прикладом, хто завжди знаходив слова підтримки та розради. Його життєвий шлях, сповнений творчості, любові та безмежного патріотизму, обірвався 6 липня 2025 року. Старший солдат ДОЗОРОВ АНДРІЙ ІГОРОВИЧ героїчно загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, ставши ще одним світлим прикладом незламності українського народу. Пам’ять Андрія Дозорова житиме вічно в серцях його рідних, близьких, друзів та бойових побратимів. Ця світла пам’ять героя стане символом незламної волі до перемоги та вічною шаною.Світла пам’ять і вічна слава Герою!