Після збору врожаю зерно проходить надзвичайно важливий етап – післязбиральне дозрівання зерна. Цей комплексний фізіологічний процес, що відбувається всередині зернової маси під час її зберігання, є ключовим для поліпшення технологічних та біологічних якостей врожаю. Період, протягом якого зерно досягає повної фізіологічної стиглості, називається періодом післязбирального дозрівання, і його успішне завершення є запорукою подальшої якісної переробки та зберігання.

Свіжозібране зерно, незважаючи на збирання, продовжує залишатися “живим” організмом. Воно дихає, проходить процеси дозрівання, може нагріватися і навіть проростати. Післязбиральне дозрівання зерна – це саме той комплекс процесів, що відбуваються в ньому після збору і призводять до значного поліпшення його технологічних властивостей. У цей критичний період, для досягнення оптимальної якості, зерно має кілька характерних особливостей:

– воно зазвичай має підвищену вологість і високу біохімічну активність;

– є відносно нестійким до тривалого зберігання без належних умов;

– його технологічні властивості, такі як вміст білків, жирів і крохмалю, поступово поліпшуються, що підвищує цінність зерна;

– значно підвищується схожість та енергія проростання, що є важливим показником для насіннєвого матеріалу.

Після успішного завершення періоду післязбирального дозрівання зерна, воно досягає фізіологічної стиглості і переходить у стан спокою, що робить його більш стійким до тривалого зберігання зерна та готовим до подальшої переробки.

На ефективність та тривалість процесу післязбирального дозрівання зерна впливають кілька ключових факторів, розуміння яких є критично важливим для агровиробництва та забезпечення високої якості зерна.

Вологість – один з найважливіших показників. Надлишок вологи в зерні сприяє активному розвитку небажаних мікроорганізмів, таких як пліснява та бактерії, що можуть значно погіршити його якість. У зерні з підвищеною вологістю процеси гідролізу переважають над процесами синтезу, що не тільки не поліпшує якість, а й призводить до її стрімкого погіршення. Оптимальна вологість зерна є запорукою його безпечного зберігання.

Температура – відіграє вирішальну роль. Оптимальний діапазон температур для післязбирального дозрівання та зберігання зерна зазвичай становить від +15 до +30 °C. Для збереження високої якості зерна та уникнення його перегріву, свіжозібране зерно рекомендується сушити за м’яких режимів. Це означає використання зниженої температури сушильного агента (на 20–30ºС меншої) та температури нагріву зерна (меншої на 10ºС). Контроль температури зберігання є важливим аспектом.

Газообмін – адекватна вентиляція зерносховищ забезпечує постійний доступ кисню, необхідного для дихання зерна, та ефективне виведення надлишкової вологи та вуглекислого газу. З метою створення сприятливих умов для природного газообміну, необхідно регулярно здійснювати пасивне та активне вентилювання зерносховищ. Це допомагає підтримувати оптимальні умови для фізіологічної стиглості зерна.

Тривалість – період післязбирального дозрівання залежить від багатьох факторів, включаючи вид сільськогосподарської культури, погодні умови під час збору врожаю та, звісно, умови зберігання зерна. Озимі культури, як правило, завершують цей процес швидше, ніж ярові. Наприклад, за сприятливих умов зберігання зерна пшениці дозріває протягом 1 – 1,5 місяців, жито – за 10 – 15 діб, овес – приблизно 20 діб, а ячмінь може вимагати від 6 до 8 місяців для повного дозрівання. Розуміння цих термінів є ключовим для планування агрономічних робіт.

Фахівці, які працюють у сфері контролю якості зерна та насінництва, постійно наголошують на важливості організованого лабораторного контролю за всіма партіями свіжозібраного врожаю. Моніторинг процесу післязбирального дозрівання зерна дозволяє не лише досягти значного покращення його технологічних властивостей, а й забезпечити збереження об’єму та високої якості зерна протягом усього періоду зберігання.

Якість зерна також ретельно контролюється на всіх стадіях його зберігання. На етапі внутрішньогосподарської обробки застосовується власний контроль якості, тоді як на стадії тривалого зберігання готової продукції – державний контроль. Продовольче, кормове та технічне зерно перевіряється за показниками, встановленими для кожної культури відповідними державними стандартами (ДСТУ). Такий комплексний підхід гарантує високий рівень безпеки та якості продукції у всьому агровиробництві.

Інформацію підготовлено фахівцями Відділу насінництва, розсадництва та якості зерна Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області.

« повернутися