фото: Національна поліція України

Нещодавно в одному з медичних закладів Дніпровського району Запоріжжя стався інцидент, що привернув увагу громадськості до гострої проблеми ветеранської інвалідності та соціальної адаптації захисників України. 35-річний чоловік увірвався до кабінету лікаря, погрожуючи йому. Підозрюваного було затримано, проте ця подія виявила глибинні проблеми, пов’язані з тривалим зволіканням та несправедливими, на думку родини, рішеннями щодо встановлення групи ветеранської інвалідності їхньому синові – ветерану війни.

Інцидент трапився 10 липня в одній із запорізьких лікарень. Близько 15:40 до районного управління поліції надійшло повідомлення про те, що пацієнт зачинився в кабінеті медика та висловлює погрози. На місце події негайно прибули слідчо-оперативна група, керівництво територіального підрозділу та працівники поліції охорони для врегулювання ситуації. Правоохоронці встановили, що чоловік, озброєний ножем, агресивно увійшов до кабінету лікаря, де почав трощити меблі та намагався завдати тілесних ушкоджень. Його дії свідчили про значне емоційне напруження та відчай. Цей інцидент у лікарні Запоріжжя став тривожним сигналом про стан ментального здоров’я деяких військових після повернення додому.

Реклама:

35-річного чоловіка, який вчинив цей напад, було затримано згідно зі статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України. Наразі вирішується питання щодо правової кваліфікації злочину та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тривають слідчі дії. Проте, за словами батьків затриманого, його вчинок став наслідком тривалої боротьби за належну оцінку стану здоров’я та визнання прав ветеранів.

Його батьки розповіли, що син є десантником, добровольцем, який з 2022 року брав участь у бойових діях, зокрема, під Авдіївкою. Внаслідок поранень він отримав численні осколкові ураження, що призвели до серйозних проблем із зором та хребтом. Після повернення з фронту чоловік проходив тривале лікування у військових госпіталях, сподіваючись на відновлення та належну підтримку від держави. Однак процес проходження медичної комісії для військових (ВЛК) виявився надзвичайно складним і виснажливим, триваючи близько 4-5 місяців.

Весь цей час родина утримувала сина виключно на пенсії батьків, оскільки він не міг працювати, а питання про його соціальні виплати затягувалося. У підсумку, замість очікуваної військової групи інвалідності, чоловікові запропонували лише третю групу, і то – цивільну, незважаючи на бойові поранення та наявність бойових нагород. Ця ситуація викликала у ветерана глибоке розчарування та відчуття несправедливості. Мати затриманого з болем зазначила: “У мене пенсія 3 тисячі. І коли йому зателефонували, сказали: ми даємо третю групу довічно, але цивільну. У нього нагороди, нехай би третя, але військова… А зараз він ніхто – сліпий, хворий, на три тисячі. Ну і от… поки ми сюди добігли, він вже розгромив кабінет. Просто зайшов, каже: “Я просто хочу подивитися вам в очі, що ви мені скажете. Як ви з бойовим пораненим військовим, за що ви так?””

Родина переконана, що саме така несправедливість та відчуття безвиході стали причиною емоційного зриву їхнього сина. Цей випадок підкреслює критичну потребу у вдосконаленні системи підтримки захисників України, особливо у питаннях медико-соціальної експертизи та надання соціальної адаптації військових, які повернулися з фронту. Забезпечення гідних умов життя та лікування для ветеранів є не лише обов’язком держави, а й показником її ставлення до тих, хто захищає її незалежність та територіальну цілісність. Проблеми ветеранів з інвалідністю, особливо тих, хто отримав бойові поранення та потребує адаптації в мирному житті, вимагають негайного та комплексного вирішення, щоб подібні трагедії не повторювалися.

фото: Національна поліція України