Напередодні Дня пам’яті Чорнобильської трагедії, що є однією з найболючіших сторінок в історії України та світу, в Іллінецькому краєзнавчому музеї відбувся зворушливий та надзвичайно важливий захід. Цього дня музей гостинно відкрив свої двері для зустрічі тих, хто першим прийняв на себе удар невидимого ворога, — ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, та молодого покоління — учнів Іллінецького ліцею №1 та ліцею №2.

Метою цієї зустрічі було не лише вшанування пам’яті жертв та героїв Чорнобиля, а й передача живої історії з перших вуст. Директор музею Вікторія Настич звернулася до присутніх ліквідаторів зі словами щирої вдячності за їхній неоціненний подвиг, мужність та самопопожертву. Вона також презентувала унікальну виставку музейних експонатів, яка стала своєрідним вікном у минуле. Серед представлених реліквій — особисті речі ліквідаторів, що зберегли відбиток тих страшних подій: література, що описує масштаби трагедії, фотографії, які закарбували обличчя героїв, ікона, що свідчить про силу духу, листи, аптечка та елементи спецодягу, що нагадують про небезпеку, з якою довелося зіткнутися.

Центральною подією тематичної години стали спогади запрошених ліквідаторів: Кучковського Миколи Петровича – медичного працівника, Забавського Василя Петровича – дозиметриста, Погребняка Василя Григоровича – дозиметриста, та Мотричук Тетяни Володимирівни – повара на Чорнобильській АЕС. Кожен з них, незважаючи на біль пережитого, ділився своїми історіями про найбільшу в історії людства катастрофу в ядерній енергетиці. Вони розповідали про те, яку роботу їм доводилося виконувати в умовах немислимого ризику, про свої будні в зоні відчуження, про відчуття відповідальності за життя цілого континенту. Ці розповіді, наповнені особистими переживаннями та героїзмом, глибоко вразили учнів. Молодь з непідробною цікавістю слухала кожне слово, вдумливо розглядаючи речі, що належали учасникам ліквідації аварії, намагаючись осягнути весь масштаб Чорнобильської трагедії.

Особливого значення заходу додала присутність активної відвідувачки музею, переселенки з Полісся – Тарасюк Валентини Василівни. Вона, як ніхто інший, розуміє біль та наслідки цієї події, адже її рідний край також постраждав від радіації. Раніше Валентина Василівна вже зробила цінний внесок до колекції музею, подарувавши старовинний рушник, вишитий традиційним узором, що символізує зв’язок поколінь та неперервність народної пам’яті.

Історія України знає чимало прикладів мужності та самовідданості, але подвиг ліквідаторів Чорнобильської аварії є особливим. Про цю подію знають у всьому світі, і її завжди будуть пам’ятати як безпрецедентний урок для людства. Щира подяка та безмежна шана всім учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС за їхній безцінний внесок, неперевершений подвиг та незламний героїзм! Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя заради майбутнього, заради життя не тільки України, а й цілого континенту. Це нагадування про те, наскільки важливо цінувати мир та безпеку, а також пам’ятати уроки минулого, щоб не допустити повторення подібних катастроф. Пам’ять про Чорнобильську трагедію має жити у серцях кожного, хто прагне будувати безпечне майбутнє.