Шанування пам’яті медичних працівників, які поклали своє життя на вівтар Батьківщини, є священним обов’язком кожного громадянина України. Усі ми вклоняємося тим, хто в найскладніші часи, під час повномасштабної війни та інших надзвичайних ситуацій, безстрашно виконував свій професійний обов’язок, рятуючи життя інших, і загинув. Саме з цією метою була започаткована загальнонаціональна ініціатива «Посвіт пам’яті», що стала символом безмежної вдячності та глибокої поваги до героїв у білих халатах.

До цієї шляхетної ініціативи долучилася й КНП «Дядьковицька лікарня з центром паліативної допомоги», засвідчивши свою відданість принципам милосердя та пам’яті. 10 липня, о 14:00, колектив лікарні, представники місцевої влади та громадськості зібралися, щоб у хвилині мовчання вшанувати тих, чиє серце зупинилося заради продовження життя інших. Це був момент глибокого єднання, коли кожен присутній відчув велич подвигу медичних працівників.

Церемонія вшанування пам’яті відбулася за участю заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Олега Процика, який висловив щирі співчуття родинам загиблих та наголосив на значущості їхнього внеску в перемогу України. До заходу також приєдналися медичні капелани — протоієрей Олександр Кулик та отець Роман Семенчук. Вони відслужили панахиду, піднісши молитви за упокій душ полеглих медиків та подарувавши слова надії й підтримки тим, хто продовжує їхню справу. Їхні щирі слова та духовна підтримка стали джерелом розради для всіх присутніх, підкреслюючи незламність духу українського народу.

З особливою скорботою та глибокою шаною схиляємо голови перед пам’яттю співробітника Дядьковицької лікарні – Богдана Мороза, який віддав своє життя, захищаючи Україну та виконуючи свій лікарський обов’язок. Його ім’я назавжди залишиться в історії закладу як приклад незламної мужності та професіоналізму. Також ми вшановуємо світлу пам’ять парамедика, жителя нашої громади – Романа Боровця, чия самопожертва є вічним нагадуванням про те, якою ціною дається наша свобода.

Їхня самовіддана праця, їхня готовність ризикувати власним життям заради порятунку інших – це не просто вчинки, це фундамент, на якому тримається наша нація. Біль від цих втрат – це наш спільний біль, глибока рана на серці кожного українця. Але водночас це і безмежна гордість за тих, хто не вагаючись віддав найдорожче – власне життя, щоб Україна жила. Саме завдяки таким Героям твориться нова історія вільної, незалежної України.

Пам’ять про медиків, які віддали себе заради інших, – житиме в серцях українського народу вічно. Їхній подвиг назавжди закарбований у літописі мужності та самопожертви. Ми ніколи не забудемо їхніх облич, їхньої відваги, їхньої незламності. Світла та вічна пам’ять усім загиблим медикам! Мужності та сили їхнім родинам. Герої не вмирають. Їхня місія триває у кожному врятованому житті. Слава Україні!