Наша громада знову зазнала непоправної втрати, і глибокий сум огортає кожного. Із важким серцем та щирим співчуттям рідним повідомляємо про героїчну загибель нашого земляка, БІЛЕНКА Владислава Ігоровича. Він був оператором відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів і мужньо захищав Україну.

Свій останній, але безсмертний бій Владислав прийняв 08 липня 2025 року на Куп’янському напрямку, де отримав поранення, несумісні з життям. Його жертовність є ще одним свідченням страшної ціни, яку платить наша держава у цій війні. Ця трагічна подія залишає глибокий біль у серцях усіх, хто знав і поважав його.

Владислав Біленко народився 12 жовтня 1996 року у Горлівці, Донецької області. Незважаючи на російськомовне оточення, його серце завжди належало Україні. Згодом його родина переїхала до Вільногірська, де він закінчив місцеву ЗОШ №2, потім Вільногірський технікум, а згодом здобув вищу освіту у Дніпропетровському політехнічному інституті. Його шлях свідчив про прагнення до знань та саморозвитку.

Він зростав у родині, де панували милосердя, добро та вірність. Ці цінності сформували його як особистість. Батько Владислава також є військовослужбовцем, і його приклад став вирішальним. Владислав не міг стояти осторонь, коли країна потребувала захисту України. Він без вагань пішов добровольцем, щоб боротися за свободу та незалежність своєї Батьківщини.

Ті, хто знав Владислава, пам’ятають його завжди усміхненим, щирим та порядним. Його позивний “Меджик” чудово відображав його сутність – він немов чарівник, до чого б не торкався, робив це з посмішкою та легкістю. Він був світлим і позитивним сином, яким безмежно пишалися батьки. Його молоде життя обірвалося занадто рано, залишивши багато нездійсненних мрій. Ця жорстока війна безжально забирає найкращих, ламаючи долі та залишаючи нестерпний біль. Владиславу назавжди залишиться 28 років.

Його пам’ять вічно житиме в наших серцях та думках. Кожна втрата нагадує нам про страшну ціну війни – це розбиті життя, невимовний біль батьків, які несуть квіти на могили своїх синів, та скорбота всієї громади. Це біль, який ніколи не загоїться, але який надихає нас продовжувати боротьбу за мирне майбутнє.

Від імені всієї Вільногірської громади ми висловлюємо найглибші та найщиріші співчуття рідним та близьким Владислава. Його самовідданість, стійкість, вірність та мужність у захисті України заслуговують на найбільшу повагу та низький уклін. Він є справжнім Героєм України, чий подвиг ніколи не буде забутий.

Пам’ять про воїна буде увічнена на Алеї Слави міського кладовища. Про дату та час прощання з Владиславом Ігоровичем БІЛЕНКОМ буде надано окреме повідомлення. Світла пам’ять про нашого Героя Владислава Біленка завжди буде з нами.

Слава Герою!