Світла пам’ять Героям…

12 липня — дата, що назавжди залишиться в серцях Світловодської громади. Саме цього дня ми вшановуємо двох мужніх земляків, які віддали своє життя за свободу і незалежність України.

Цьогоріч минає 11 років з дня загибелі Михайла Вікторовича Плюща та 3 роки з дня, коли в бою загинув Іван Юрійович Дворяк.

Михайло Вікторович Плющ

Народився 15 червня 1987 року в селі Петрове Кіровоградської області. Зростав у багатодітній родині: мати, Галина Миколаївна, після смерті чоловіка самостійно виховувала трьох синів. Разом із родиною Михайло проживав у селі Подорожнє Світловодського району (нині Великоандрусівська громада).

Навесні 2014 року, у складний для країни час, був мобілізований до лав Збройних Сил України, потрапив до складу 79-ї окремої аеромобільної бригади. Із перших днів проходив службу в зоні антитерористичної операції на сході України.

11 липня 2014 року підрозділ, у якому служив Михайло, потрапив під масований обстріл з російської системи залпового вогню “Град” поблизу Зеленопілля Луганської області. Отримав важке поранення та був доставлений до шпиталю ім. Мечникова в Дніпрі. Попри всі зусилля лікарів, наступного ранку — 12 липня 2014 року — Михайло помер. Йому було лише 27 років.

16 липня Подорожнє прощалося з Героєм. Сумували рідні, друзі, однокласники, односельчани… У Михайла залишилися мама та два старші брати.

За особисту мужність, відданість присязі та героїзм у боротьбі за суверенітет України Михайло Плющ посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Іван Юрійович Дворяк

Народився 11 липня 1991 року в місті Світловодськ, де й провів дитинство. З 1998 по 2008 рік навчався у Світловодській загальноосвітній школі №3. Після закінчення школи вступив до Київського національного університету біоресурсів і природокористування, де здобув освіту за спеціальністю ветеринарної медицини.

Після завершення навчання працював за контрактом у Данії. Вів активний спосіб життя, захоплювався спортом, страйкболом, полюванням. Був щирим, відкритим, відважним — справжнім чоловіком і патріотом.

24 лютого 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Іван вивіз сестру з племінницею в безпечне місце, а вже 25 лютого повернувся до столиці, аби стати на захист рідної землі. Служив у лавах 6-ї стрілецької роти 242-го батальйону 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

12 липня 2022 року, у бою поблизу села Дементіївка Харківської області, Іван поліг смертю Героя. Навіть отримавши поранення, він до останнього вів вогонь по ворогу, встигнувши кинути гранати, щоб прикрити побратимів. Ворожа куля обірвала його життя… Напередодні йому виповнилося 31 рік.

11 січня 2023 року Героя поховали у рідному Світловодську. У Івана залишились батьки, сестра та племінниця.

Іван Дворяк посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня за мужність, стійкість та самопожертву в бою за Україну.

Висловлюємо щирі співчуття родинам загиблих.
Їхні імена назавжди залишаться в історії України як приклад мужності, гідності та безмежної любові до Батьківщини.

Герої не вмирають! Вони живуть у наших серцях — вічно.