Президент України, Володимир Зеленський, глибоко проаналізував психологію Володимира Путіна, висвітлюючи разючу різницю у їхньому ставленні до конфлікту. Ця оцінка стала ключовим моментом у розумінні стратегії і мотивації російського лідера. Як зазначив Зеленський, для нього особисто війна є лише частиною життєвого шляху та боротьби за мир, тоді як для Путіна “ця війна і є його життя”. Таке розмежування підкреслює глибину протистояння та різні світогляди лідерів, які знаходяться по різні боки глобального конфлікту.

Український лідер поділився спостереженнями, які він зробив під час тривалої зустрічі з Володимиром Путіним у грудні 2019 року. Зеленський підкреслив, що Путін, на його думку, позбавлений людяності та емпатії, діючи радше як беземоційний виконавець. “Він не людина в сенсі людяності…. Знаєте, він просто робить свою роботу, без емоцій, як вбивця”, – зауважив український президент. Ця оцінка проливає світло на холодний, розважливий підхід, який, можливо, керує діями Путіна на міжнародній арені та у відносинах з Україною.

Різниця у ставленні до війни між Зеленським та Путіним є фундаментальною. Для Володимира Зеленського його роль як президента, що веде країну крізь війну, є частиною його особистого життя та місії, де головною метою є захист України та досягнення довготривалого миру. “Для мене моя робота – це частина мого життя. Я дійсно люблю Україну і я хочу миру. Я хочу, щоб люди пам’ятали цей період часу і поважали мене. Ось і все. Але це лише частина мого життя. А для Путіна ця війна і є його життя”, – наголосив український лідер. Цей контраст у мотивації визначає різні підходи до ведення бойових дій та потенційних мирних переговорів. Якщо Зеленський прагне завершити війну для блага свого народу та країни, то для Путіна війна є, можливо, сенсом існування, джерелом влади та контролю.

Раніше Президент України також заявляв, що Путін не прагне справжнього миру і має намір максимально затягувати бойові дії проти України. Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що російський лідер “залежний від війни та вбивств”, і лише реальна сила міжнародної спільноти та української армії може змусити його відмовитися від цієї деструктивної залежності. Ця позиція вказує на те, що Україна бачить єдиний шлях до припинення агресії – це тиск і військовий успіх, а не порожні обіцянки чи декларації.

Водночас, українська сторона завжди наголошувала на важливості дипломатичних кроків, зокрема, обміну військовополоненими як ключової умови для подальших зустрічей. Українські посадовці висловлювали сподівання на якнайшвидшу зустріч лідерів для вирішення багатьох питань, які можуть бути врегульовані лише на найвищому рівні. Проте, з огляду на оцінку Зеленського щодо психології Путіна, стає очевидним, наскільки складним є шлях до справжнього врегулювання конфлікту та досягнення стабільного миру, коли один з учасників конфлікту бачить війну як свою екзистенцію. Таким чином, розуміння психології Путіна є критично важливим для формування ефективної стратегії протидії агресії та просування інтересів України на міжнародній арені. Обмін думками щодо мотивів Путіна допомагає світу краще зрозуміти виклики, з якими стикається Україна щодня.