Українсько-російська війна часто визначається як період технологічної революції та зміни парадигми ведення бойових дій. Військові фахівці з усього світу ретельно вивчають кожен технологічний прогрес на полях битв в Україні.

Для українців, від воїнів на передовій, що полюють за ворожими БПЛА, до мешканців міст, які переживають масовані нічні атаки сотень ударних дронів та ракет, ці технологічні зміни означають щоденну потребу адаптувати стратегію виживання.

У цій ситуації швидких і смертоносних трансформацій вкрай важливо зберігати здатність до узагальнення не тільки на рівні побутового виживання, а й намагатися осягнути поточну ситуацію повністю та зрозуміти її стратегічний напрямок.

Реклама:

Колишній Головнокомандувач Збройних Сил України, нині Посол України у Лондоні Валерій Залужний, є одним з найкомпетентніших фахівців у світі, здатних осягнути глибину трансформацій нової війни та спрогнозувати, куди саме ця технологічна війна на виснаження веде людство.

Публікація пропонує читачам уривок з передмови, написаної Залужним восени 2024 року до книги Романа Романюка «Чим воюватимуть у Третій світовій».

Незважаючи на певну часову віддаленість, цей текст вражає моторошною точністю прогнозів та їхньою повною відповідністю новим, важким реаліям як на фронті, так і в глибокому тилу.

Технології нової війни на виснаження: Прогнози та Реалії

З 1917 року і до початку 1970-х років технічні засоби оборони і наступу знаходилися в паритеті. Цей баланс означав, що успішні наступальні дії досягалися за рахунок концентрації зусиль або ефективної організації застосування. Ефективність наступу у війнах цього періоду визначалася виключно шляхом пошуку якісніших тактичних та оперативних підходів (наприклад, доктрини «Бліцкриг» у Другій світовій війні) або фізичного зосередження величезної кількості ударних сил і засобів на дуже вузькій ділянці фронту.

Ситуація знову змінюється у 1970-х роках, коли до війни вступає високоточна зброя та керовані боєприпаси. Високоточні засоби протиповітряної оборони, протитанкові керовані ракети, крилаті ракети класу «повітря – повітря», «земля – повітря» та «земля – земля» знову повністю трансформували парадигму війни. З появою потужних засобів радіоелектронної розвідки літаки отримали змогу не підпускати до себе противника на відстань більше 100 км, і перевага у повітрі стала залежати від потужності радару та профілю літака. Яскравий приклад – операція «Буря в пустелі» в Перській затоці 1991 року.

Стратегічно значуща ефективність застосування високоточної зброї стала можливою завдяки революції в сфері супутникових технологій, а саме появі технологій дистанційного зондування Землі, глобальної навігаційної супутникової системи GPS та супутникового зв’язку. Саме інтеграція супутникового зв’язку у військові комунікації забезпечила появу систем ситуаційної обізнаності та доктрини С4ISR. Цей новий технологічний прорив вивів бойові дії за рамки класичної доктрини ведення війни ХХ століття. Виникає принцип, що малими витратами можна наносити максимально більшу воєнну та матеріальну шкоду противнику як в обороні, так і в наступі. При цьому технологія високоточної зброї не вплинула на користь наступального або оборонного бою, оскільки технічно вона може застосовуватись з рівною ефективністю в обох випадках.

Реклама:

Високоточна зброя виявила нову залежність: ефективність ведення війни прямо залежала насамперед від науково-технологічного потенціалу. Однак, як і в період Другої світової війни, перевага також визначалася якістю підготовки військ та рівнем оперативного мистецтва їх застосування.

Повномасштабна російсько-українська війна 2022 року розпочалася саме у цьому історичному технологічному циклі як війна застосування високоточної зброї. Вже сьогодні з впевненістю можна констатувати, що в цілому Україні вдалося бути більш ефективною – перш за все за рахунок вищого рівня організації, тактики застосування та технологічної підтримки з боку країн-партнерів.

ПТРК типу «FGM-148 Javelin», «NLAW» та «Стугна-П» стали ключовими засобами знищення бронетанкової техніки. ПЗРК типу «FIM-92 Stinger» та «Ігла» заборонили проникнення авіації противника в наш повітряний простір. Протикорабельні ракети Р-360 «Нептун» забезпечили знищення флагману Чорноморського флоту, а РСЗВ «M142 HIMARS» надала можливість спустошити логістику противника та сприяла проведенню успішних операцій у період з квітня по листопад 2022 року, незважаючи на переважання сил противника.

Наприкінці 2022 року даний історично-технологічний цикл завершився, і з 2023 року він вийшов на стадію, аналогічну патовій ситуації часів Першої світової війни. Цього разу війна зайшла в глухий кут завдяки як мінімум двом технологічним факторам:

1) бурхливий розвиток засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), який заблокував ефективне застосування більшості керованих боєприпасів.

2) Насичення поля бою розвідувальними та ударними дронами тактичного рівня, що унеможливило переміщення по полю бою і, як наслідок, виконання оперативних і навіть тактичних завдань.

Відповідно, спираючись на логіку розвитку технологій на полі бою та поточні тенденції у сфері виробництва оборонних технологій, можливо спробувати спрогнозувати подальший розвиток технологій війни.

Реклама:

Згідно з раніше виведеною логікою, найперше, чого ми можемо очікувати в найближчі два роки, це беззаперечне відновлення паритету в обороні та наступі, що дозволить знову проводити ефективні наступальні дії на полі бою.

Імовірно, це стане можливим завдяки таким тенденціям, які виявили наші фахівці:

1. Вплив РЕБ на засоби розвідки і високоточну зброю скоріш за все буде нівельовано шляхом переходу на альтернативні канали зв’язку і передачі даних поза межами радіоелектронного спектру електромагнітних хвиль (оптичний канал навігації, одометрія на основі цифрових карт магнітних або радіолокаційних полів земної поверхні, автономне наведення із застосуванням нейромереж, технології лазерного зв’язку тощо).
   Також на це вплине розвиток засобів знищення комплексів РЕБ. Це не призведе до зникнення РЕБ з поля бою, проте суттєво звузить спектр її ефективного застосування.
2. Поява можливості фізичного знищення засобів візуальної розвідки противника, зокрема безпілотних авіаційних комплексів оперативного і тактичного рівнів, а також стаціонарних комплексів оптичного спостереження знову ж таки за рахунок дронів-перехоплювачів дронів всіх типів, а також лазерних технологій засліплення оптики.
3. І найголовніше, масштабування, подальше здешевлення, збільшення радіусу дії та автономності високоточних засобів ураження (насамперед ударних дронів всіх типів), що дозволить дистанційно винищувати особовий склад, озброєння і військову техніку противника в опорних пунктах вздовж лінії бойового зіткнення, зривати логістичні ланцюги та забезпечувати ефективну логістичну блокаду, щоб спершу «вичавлювати» противника з районів оборони, а потім займати фактично пусті позиції.

Звісно, коли технологічний паритет в наступі та обороні буде відновлено, можливо передбачати на прикладі попередніх історично-технологічних циклів відновлення здатності сторін проводити ефективні наступальні операції оперативного і стратегічного рівнів за рахунок концентрації сил і засобів. Разом з тим я вважаю, що такий розвиток подій вбачається сьогодні проблемним і малоймовірним з наступних причин:

1. Мобілізаційний потенціал. Проведення наступальних дій потребує наявності суттєвих мобілізаційних ресурсів і резервів, на які, очевидно, ні Україна, ні Росія не можуть розраховувати ні в короткостроковій, ні в довгостроковій перспективі. Більше того, демографічна ситуація в обох країнах тільки загострюватиметься і наближатиметься до катастрофічних показників прямо пропорційно терміну продовження війни. Скоріш за все, людський ресурс стане невідновлювальним і як наслідок найдорожчим.
2. Економічні та матеріальні обмеження. Проведення наступальних операцій в умовах паритету вимагатиме накопичення і концентрації набагато більших обсягів сил і засобів, ніж потрібно для утримання оборони. Це в свою чергу потребуватиме значних економічних ресурсів і матеріально-технічних запасів. Знову ж таки, людського ресурсу, який неможливо буде швидко відновити.

І Україна, і Росія, ймовірно, стикатимуться зі зростаючими економічними труднощами, що обмежують їхню здатність наростити і сконцентрувати потенціал для класичних у нашому розумінні наступальних дій оперативного і стратегічного рівнів.

Реклама:

Разом з тим вже продовжується активний розвиток технологій штучного інтелекту та машинного навчання. Результатом цього розвитку стане ще більше зростання точності ураження цілей та спроможності завдавати більших втрат меншими ресурсами, оскільки високоточні засоби ураження вперше в історії стають не просто масовими і дешевими, а дешевшими за конвенційні снаряди і при цьому, мабуть, повністю імунними до засобів радіоелектронного впливу.

Також, можливо, вперше в історії людина повністю або частково відсторонюватиметься не тільки від процесу керування, але й від процесу прийняття рішення про ураження. Бідний Сунь-Дзи не побачить цього. Адже принципи, закладені ним, дійсні лише за умови, що керувати війнами будуть люди.

Іншими словами, революція воєнних технологій на основі безпілотних систем та штучного інтелекту надасть насамперед безпрецедентні інструменти знищення військово-економічного потенціалу противника шляхом знищення стратегічної військової та цивільної інфраструктури по всій території країни. Масовані атаки автономних роїв дешевих високоточних дронів на вже зовсім інших каналах навігації знищуватимуть не тільки особовий склад і озброєння та військову техніку на передньому краї, а й об’єкти критичної економічної та соціальної інфраструктури противника.

Отже, можна зробити висновок, що розвиток технологій, демографічна та економічна ситуації в найближчих роках, імовірно, сприятимуть веденню війни на виснаження. Позиції сторін вздовж лінії бойового зіткнення все більше будуть слугувати для підтримання загальної парадигми війни на виснаження та для підтримання внутрішньої напруженості у країні.

Натомість зростатимуть можливості масштабного та ефективного знищення економічного потенціалу і систем життєзабезпечення противника. Поєднання їх зі здатністю здійснювати ефективні інформаційні операції виводить на припущення, що війна перейде на рівень можливого дистанційного знищення здатності країни до супротиву.

Це означатиме зростання інтенсивності атак на інфраструктуру, енергетичні системи, транспортні вузли та інші ключові елементи державного управління і життєзабезпечення. Продовження інформаційних операцій на тлі необґрунтованих очікувань. Відтак стратегія війни буде спрямована не стільки на захоплення територій, скільки на виснаження ресурсів та можливостей противника, створення хаосу та як наслідок знищення здатності нації до супротиву.

Отже, хочемо ми того чи ні, у 2023 році розвиток воєнних технологій у світі увійшов у новий цикл, і початком цього процесу стала російсько-українська війна, яка повністю вивела з обігу попередню парадигму застосування раніше відомих технологічних рішень.

Реклама:

Скоріш за все, воєнно-технологічна революція, яка вже розпочалася, створює ідеальні умови для такого типу війни, як війна на виснаження. На мою думку, цей висновок дає можливість усвідомити основну та, ймовірно, єдину стратегію Перемоги для нашої держави в майбутньому. Вона полягатиме не тільки в роботі над лінією фронту, а й у формуванні системи «життєстійкості» країни та формуванні асиметричних спроможностей саме на основі технологічних рішень.

Звісно, усе це буде можливим лише при абсолютному контролі ситуації на полі бою та протидії інформаційним загрозам. Не просто стійкість, а рішуча і своєчасна відповідь – це запорука нашої Перемоги.

Нас чекає попереду абсолютно нова війна. Війна за новими правилами. Але ми показали, на що здатні. Навіть у новій війні. Попереду формування принципово нової доктрини ведення сучасної війни. Ця доктрина сьогодні формується саме на полях російсько-української війни.

Повністю погоджуюся з доктором Шоном Макфейтом: «Половина Перемоги – це розуміння того, який вигляд вона має… Мізки важливіші за грубу силу».

Валерій Залужний