Під час неочікуваного наступу Збройних Сил України на територію Курської області минулого літа, українські військові взяли під контроль невелике містечко Суджа, яке є ключовим транзитним пунктом газопроводу. Крім того, ЗСУ утримували значну смугу прилеглої сільської місцевості, оточеної селами. Упродовж місяців бойові дії точилися навколо мирних мешканців, які опинилися у пастці, зокрема і під постійними обстрілами з боку російських сил. Ці події сформували унікальний досвід для цивільного населення цього прикордонного регіону.

Місцеві жителі Курської області пережили сувору російську зиму з вкрай обмеженим доступом до опалення, медикаментів та інших життєво необхідних речей. “Людей слід було евакуювати”, — зазначала 47-річна Оксана Лободова, чия сестра змогла втекти з села Черкаське Порічне, що на Курщині. Проте їхня мати залишилася в сусідньому Руському Порічному, і зв’язок з нею було втрачено ще в серпні. “Як люди мали вижити? Сім місяців взимку, без води, без їжі, без ліків, без зв’язку, без електрики — хворі пенсіонери!” — з болем розповідала Лободова. Ця ситуація яскраво демонструє гуманітарні виклики, з якими зіштовхнулося цивільне населення в зоні конфлікту.

Багато мешканців Курської області мають родинні зв’язки з Україною, тому сприймають нинішню війну в Курській області як “боротьбу сім’ї проти сім’ї”. “Вони б’ють своїх. Своїх сусідів. Половина наших родичів — українці”, — зауважила жінка, чиї близькі живуть у Харкові. “Слава Богу, що ми жінки — нас не можуть мобілізувати і змусити воювати одна проти одної”, — додала вона. Цей аспект підкреслює складність людських доль у прикордонних районах, де географічні кордони часто розділяють сім’ї.

Водночас, незважаючи на особисті переживання, деякі місцеві жителі продовжують транслювати наративи російської пропаганди. Наприклад, 76-річна Любов Блащук, яка переїхала до Суджі із Західної України у 1986 році, повторювала твердження про те, що розширення НАТО стало причиною конфлікту. Вона навіть назвала українців “жертвами пропаганди”, які звинувачують у всьому російського диктатора. “Гаразд. Нехай він винен. Але потрібно багато чого, щоб так перекрутити свідомість людей”, — цинічно наголосила жінка. Цей парадокс — визнання гуманного ставлення українських військових і водночас підтримка пропагандистських наративів — є характерним для регіонів, що перебувають під впливом інтенсивної інформаційної кампанії.

Примітно, що люди в Суджі згадували про шанобливе ставлення з боку українських військових під час їхнього перебування в місті. Вони надавали медичну та іншу допомогу. “Вони нас не чіпали. Ні росіяни, ні українці — вони воювали між собою, але ніхто не чіпав цивільних”, — додала Блащук. Інша мешканка міста, Ольга Новосьолова, зазначила, що українські військові прибули до Суджі з вітанням:

“Доброго дня, слов’яни. Ми не шкодимо цивільним”.

За її словами, це було все, що вони сказали. Однак, навіть попри це, ситуація була напруженою:

“Але все одно це було напружено — було багато патрулів. Тебе могли зупинити чотири-п’ять разів, навіть якщо ти просто намагався кудись піти з собакою”.

Несподіване повернення російської армії в регіон стало для багатьох шоком. “Одного дня хтось постукав у мої двері, тож я вийшла назовні. Там стояли чоловіки — всі брудні, чорні, з червоними пов’язками на рукавах. Я просто стояла, потерла очі, повернулася і зачинила двері. Тоді я почула голос ззовні: “Вона не дуже рада нас бачити””, — розповідає Новосьолова, описуючи перші миті після зміни контролю. Це є частиною складної військової операції та її наслідків для мешканців.

Багато мирних жителів Курської області висловлюють щире бажання закінчити війну. “Всі чекали — чекали, що Трамп покладе цьому край, призведе до миру”, — підкреслила Блащук, відображаючи поширені настрої втоми від конфлікту та надії на зовнішні фактори. Такі настрої впливають на фронтові новини та їх сприйняття.

Ситуація на Курщині: що відомо про контроль ЗСУ

Наприкінці червня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомляв, що на Курщині українські військові успішно контролюють 90 квадратних кілометрів території. За його словами, ця українська операція стратегічно відтягнула значні сили російських військових, послабивши тиск противника на основних напрямках. Це дало можливість перегрупувати війська та стало одним з факторів, що перешкодив взяттю Покровська, анонсованому раніше. Заяви про контроль ЗСУ на цій ділянці є важливими для розуміння загального контексту військової операції. Також у Курській області повідомлялося про інцидент, де мародери ліквідували начальника військової поліції Суджанського району, який намагався їх затримати, що свідчить про внутрішні проблеми та безлад у регіоні, що знаходиться під впливом бойових дій.