🕯 Три роки без тебе, Герою…

Сьогодні, 13 липня, вся Україна схиляє голову в глибокій пошані, адже минає три роки з того дня, як сержант Вадим Франчук, справжній син своєї землі, поклав своє життя за свободу та мир на Батьківщині. Його жертовний подвиг став ще одним нагадуванням про високу ціну, яку ми платимо за незалежність і право жити у вільній країні. Вадим Франчук — ім’я, що назавжди вкарбувалося в історію нашої боротьби, символ незламності та самовідданості.

Народився Вадим Іванович у затишному селі Мушкутинці, що на Хмельниччині. Змалку він вбирав у себе кращі риси українського народу: працьовитість, чесність, вірність та почуття обов’язку. Він зростав серед простих, але щирих людей, які виховали в ньому глибоку повагу до рідної землі та непереборне бажання її захищати. У родині, серед друзів та побратимів його знали як надійну людину, на яку завжди можна покластися. Його життєвий шлях, сповнений відданості та праці, сформував у ньому справжнього лідера, здатного вести за собою та надихати інших.

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії Вадим Франчук не вагаючись став на захист своєї країни. Його поклик серця був сильнішим за страх. Спочатку він долучився до лав територіальної оборони, де зміцнював обороноздатність рідного краю, а згодом, усвідомлюючи необхідність бути на передовій, приєднався до елітного підрозділу – 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. У складі цієї легендарної бригади Вадим Іванович Франчук проявив себе як відданий командир та безстрашний воїн. Він ніколи не шукав легких шляхів, завжди обираючи найважчі ділянки фронту, щоб захистити своїх побратимів і забезпечити виконання бойових завдань. Його лідерські якості та мужність надихали всіх навколо, роблячи його опорою для всього підрозділу.

Цей фатальний день, 13 липня 2022 року, назавжди залишиться у пам’яті українського народу. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Спірне на Донеччині, під шквальним артилерійським вогнем противника, Вадим Франчук, рятуючи своїх побратимів, отримав смертельне поранення. Йому назавжди залишилося 44 роки. Ця трагічна подія забрала життя відданого захисника, але його подвиг назавжди вписаний золотими літерами в літопис української мужності. Сержант Вадим Франчук загинув як справжній герой, виконавши свій обов’язок до кінця.

💔Його серце перестало битися, але пам’ять про Вадима Франчука жива. Вона живе у згадках його батьків, дружини, синів – кожного, хто мав щастя знати цю видатну людину. Вона живе у серцях побратимів, які разом з ним стояли пліч-о-пліч у найважчі часи. Вона живе у кожному з нас, хто цінує мир і свободу, здобуті такою дорогою ціною. Нехай вічна пам’ять про Вадима Івановича Франчука буде джерелом сили та натхнення для майбутніх поколінь. Ми ніколи не забудемо його самовідданості та відваги. Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті та у майбутньому вільної України.🕯 Вічна слава Захиснику.