У нещодавньому інтерв’ю, що привернуло значну увагу міжнародної спільноти, російський диктатор Володимир Путін знову висловився щодо складних відносин Росії та Заходу. Він заявив, що основною перешкодою для нормалізації цих взаємин є не ідеологічні розбіжності, як це здавалося раніше, а суто геополітичний аспект. Ця заява підкреслює його переконання у тому, що стратегічні інтереси та боротьба за вплив домінують над будь-якими іншими факторами у відносинах між Москвою та західними країнами, формуючи поточний стан відносин Росії та Заходу.

Путін поділився своїм баченням еволюції цих відносин, зазначивши, що він сам колись вважав ідеологію ключовою причиною протиріч, що виникли після холодної війни. “Багато хто вважає, і я в тому числі, як не дивно… вважав, що головні протиріччя – це [суперечності] ідеологічного характеру”, – зазначив Путін, розмірковуючи про часи після розпаду СРСР. Однак, за його словами, навіть після ідеологічних змін “наплювальне ставлення до державних стратегічних інтересів Російської Федерації” не зникло. Це, на його думку, є яскравим свідченням того, що корені напруги лежать у геополітичних амбіціях та прагненні досягти переваг, а не в комуністичній ідеології. Саме цей конфлікт інтересів, за його словами, визначає поточне протистояння Захід-Росія.

Він додав, що, ставши президентом, не одразу усвідомив справжню природу цих протиріч. З часом, однак, для нього стало очевидним, що саме геополітичні інтереси є основою всіх наявних розбіжностей. Попри численні спроби Москви донести свою позицію та запропонувати співпрацю – зокрема, у галузі стратегічних наступальних озброєнь та протиракетної оборони – Захід, за його словами, “все відкидав, відкидав, відкидав”, залишаючись байдужим до інтересів Росії. Така кремлівська риторика нарікає на те, що пропозиції Москви ігнорувались, а її стратегічні потреби не враховувались на міжнародній арені, що й призвело до погіршення відносин Росії та Заходу.

З іншого боку, міжнародна спільнота та провідні західні лідери висловлюють кардинально протилежну точку зору щодо динаміки відносин Росії та Заходу. Вони наголошують, що агресивна політика Кремля, особливо щодо України, та порушення міжнародного права є справжньою перешкодою для стабільних взаємин. Наприклад, деякі глави держав відзначають, що дії російського лідера є “стратегічною помилкою” та свідчать про “військову невдачу”, яка призвела до посилення НАТО та згуртування Європейського Союзу, замість очікуваного розколу. Ці оцінки вказують на те, що заяви Путіна про геополітичну байдужість Заходу є спробою виправдати власну агресивну зовнішню політику та перекласти відповідальність за напружені відносини на інші країни. Відмова деяких лідерів від прямих переговорів з російським диктатором також пояснюється відсутністю видимих результатів таких контактів у минулому, що лише підкреслює глибину розбіжностей та складність поточних міжнародних відносин та впливу геополітики на глобальну безпеку. Таким чином, аналіз кремлівської риторики дозволяє краще зрозуміти її спрямованість та вплив на міжнародні відносини, тоді як західні країни продовжують формувати свою відповідь на дії РФ.

Вас також можуть зацікавити новини: