14 липня навіки викарбувалося в пам’яті Вінниці як день глибокої скорботи. Ця дата знаменує річницю жахливого ракетного удару по Вінниці, який забрав життя невинних людей і назавжди змінив долі тисяч. Два роки тому, саме 14 липня 2022 року, тихе містечко, що жило своїм повсякденним ритмом, було безжально атаковане. Три ворожі ракети влучили прямо в серце Вінниці, перетворивши звичайний літній день на кривавий кошмар. Ця трагедія Вінниці стала одним із найболючіших епізодів у хроніці російської агресії проти України. Саме цей ракетний удар Вінниця відчула на собі всю жорстокість війни, її нещадність.Була середа. Звичайний ранок, коли вулиці були сповнені поспіху: люди йшли на роботу, діти – до своїх справ, хтось планував зустрічі, хтось просто насолоджувався літнім теплом. Ніхто й гадки не мав, що за лічені хвилини їхній світ перевернеться. Раптові вибухи розірвали тишу, за ними – паніка, крики, кров і сльози. Кожна секунда того дня була наповнена жахом і відчаєм. Вінниця пережила удар, який залишив незагоєну рану. Цей день, 14 липня, став символом стійкості та незламності міста, днем, коли ми вшановуємо пам’ять жертв.Внаслідок цього безглуздого акту насильства загинуло 29 людей. Серед них – маленькі ангели, чиї життя обірвалися занадто рано: чотирирічна Ліза, семирічний Максим, восьмирічний Кирило. Ці діти мали б зростати, сміятися, бавитися, мріяти про майбутнє. Вони мали б обіймати своїх батьків і радіти кожному новому дню. Але їхні світлі життя були обірвані в одну мить, назавжди. Пам’ять жертв цього звірства – це наш священний обов’язок. Кожне загублене життя є незаперечним доказом жорстокості та цинізму ворога. Вшанування пам’яті жертв ракетного удару у Вінниці є ключовим для всієї України.Як зазначила перша заступниця начальника ОВА Наталя Заболотна, «Ми пам’ятаємо кожну усмішку, що залишилась на фотографіях. Кожен голос, який більше не почують рідні. Кожну зруйновану історію, яку вже ніколи не перепишеш. Це рана, що болить не тільки Вінниччині – вона болить усій Україні. І саме з цією пам’яттю ми маємо йти вперед, боротися за правду, за справедливість, за життя». Ці слова глибоко відлунюють у серцях кожного українця, нагадуючи про спільний біль і непохитну волю до боротьби. Трагедія Вінниці – це біль всієї країни, який спонукає до спротиву.Цей ракетний удар по Вінниці є ще одним свідченням злочинності, яку несе російська агресія. Це нагадування про те, що війна не щадить нікого, але вона також посилює нашу рішучість протистояти злу. Вшанування пам’яті жертв 14 липня – це не лише данина поваги тим, хто загинув, а й потужний заклик до єднання та боротьби за світле майбутнє України. Кожен з нас, пам’ятаючи про трагедію Вінниці, має продовжувати робити все можливе для перемоги, для встановлення миру і справедливості. Світла пам’ять загиблим. Нехай їхні душі спочивають з миром, а ми ніколи не забудемо, якою ціною дається наша свобода та мир. Річниця трагегії Вінниці змушує нас пам’ятати і боротися за краще майбутнє.