Стрижавська громада — у скорботі. 

У четвер, 17 липня, відбудеться поховання захисника Віктора Івацка з Мізяківських Хуторів.

• О 8:00 у Православній церкві України (м. Вінниця, вул. Грушева, 72) буде проведено чин відспівування за Героєм. 
• О 9:30 приходьте вшанувати земляка живим коридором і провести в останню земну дорогу. 

Шикуємося від тракторного стану села по вул. Центральній. Далі — по вулицях Бойківській та Стуса, де жив загиблий.

О 10:30 відбудеться прощальна церемонія біля кладовища (бойківське) в селі Мізяківські Хутори.

Віктор народився 18 травня 1978 року в Мізяківських Хуторах. З 1984 року навчався у місцевій школі до 9 класу.

У 18-річному віці Віктор вступив до лав армії, проходив службу у десантно-штурмових військах у Придністров’ї. Військова дисципліна, витримка та побратимство назавжди стали невід’ємною частиною його характеру.

Після завершення строкової служби довгий час працював у рідному селі в лісовому господарстві. Згодом долучився до благоустрою міста Вінниці, працюючи в комунальному підприємстві «Вінницязеленбуд», де докладав зусиль задля краси та затишку вулиць та парків.

3 листопада 2023 року Віктор Івацко добровільно став на захист України, служивши стрільцем-зенітником 5 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти військової частини А 4920 у складі 645-го Окремого Зенітного Кулеметного Батальйону Збройних сил України. За час служби зарекомендував себе як відповідальний, відданий справі воїн, завжди готовий прийти на допомогу побратимам. Він був душею колективу, щирою, доброзичливою людиною з великим серцем. Разом із побратимами боронив українське небо, стоячи на захисті рідної землі.

За проявлену мужність, патріотизм і самовідданість у виконанні бойових завдань був нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».

Віктор мав багато захоплень, як-от риболовля разом із родиною та збирання грибів. Він із задоволенням готував страви для близьких і друзів, любив ділитися теплом та гостинністю.

▪️14 липня серце нашого захисника зупинилося назавжди.

Найбільшою цінністю для Віктора була його родина: дружина Наталія, донечки Вікторія та Жанна, зять Юрій, улюблений онук Вадим, брат В’ячеслав із родиною. Він завжди піклувався про своїх рідних, був надійною опорою та прикладом для наслідування.

Світла пам’ять про Віктора назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Його відвага, доброта та людяність — назавжди з нами.

Вічна памʼять захиснику!

« повернутися