Сьогодні виповнюється три роки з дня героїчної загибелі старшого солдата Олександра Володимировича Мурзи — відважного захисника України, чиє життя обірвалося за свободу та незалежність нашої держави. Олександр Мурза, народжений 26 квітня 1995 року в Білорусі, вважав Україну своєю справжньою домівкою. Він проживав у селі Новоіванівка, Хмельницької області, де закінчив місцеву школу та здобув фах тракториста, працюючи в агросекторі.

З початком повномасштабного вторгнення, Олександр без вагань став на захист Батьківщини. Служив як старший радіотелефоніст самохідного артилерійського дивізіону, демонструючи відповідальність, дисципліну та безмежну відданість побратимам і Україні. Його чесність, витримка та відданість справі здобули йому глибоку повагу.

17 липня 2022 року, у трагічний день для багатьох, Олександр Мурза загинув у місті Миколаїв під час ворожих обстрілів. Йому було лише 27 років. Життя молодого воїна, сповнене мрій та любові до рідної землі, було раптово обірвано на передовій. Його останній спочинок знайшовся на кладовищі села Авратин, Хмельницької області.

Минуло три роки, але біль втрати залишається глибоким. Пам’ять про Олександра Мурзу, його мужність та самопожертву, живе у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав цього справжнього патріота. Його подвиг — це яскравий приклад незламного духу українського воїна. Ми схиляємо голови в глибокій шані перед полеглим героєм. Вічна пам’ять Олександру, адже герої не вмирають – вони назавжди залишаються з нами.