**Я люблю тебе,** **рідна Волинь**

Там, де гай повінчався з водою

І озера в блакитній фаті

Очерет заплітають косою,

Як одвічно красуні прості.

Де гніздяться лебідки й лелеки

І черпається дух берегинь,

Де історії подих далекий –

Це і є моя рідна Волинь.

Край берізок, дубів та соснини,

І жінок синьооких красунь,

Що затишок несуть до родини

І любов материнську несуть.

Край поліський, пісочок з водою,

Де від праці одні мозолі,

Я твій син, я пишаюсь тобою,

Що родився на славній землі.

Від якої черпаю наснагу,

Мудрість предків усіх поколінь,

Рідне слово й козацьку відвагу –

Це і є моя рідна Волинь.

Край озерний з ланами пшениці,

Де квітують рясні картоплі.

Приїжджайте до нас із столиці

В наймиліший куточок землі.

Вас зустрінуть стрункі волинянки

Із красою міфічних богинь.

Одягнувши свої вишиванки,

Заспівають про рідну Волинь.

Ще й медочком поліським від серця

Почастують поважних гостей

Та з чорницями повні відерця

Повезете від щирих людей.

Помандруєте тими місцями,

Де грибочки голівки свої

Піднімають на вибір, як дами,

Щоб прославити рідні гаї.

Це і є моє рідне Полісся,

Це і є моя щедра земля,

До якої всім серцем приріс я,

В ці озера, гаї та поля.

І куди б не поїхав далеко

Чи в степи, чи в гірську далечінь –

Повертаюсь сюди мов лелека

До гніздечка на рідну Волинь.

Я кохати Волинь свою мушу,

Бо коріння батьківське моє

Зачепилось навіки за душу

І любов з мого серденька п’є.

Хіба можна її не любити,

Рідну землю та водяну синь.

Хай співають онуки та діти,

Я люблю тебе рідна Волинь.

Микола Курилюк. Волинь. Дубечне.