Вже завтра будемо відзначати свято, яке завершує цикл 12 найголовніших нерухомих свят річного богослужбового кола. Це свято вшановує подію завершення земного життя Пресвятої Богородиці, але цей день Церква не називає днем Її смерті чи упокоєння. Це – день Її святого Успіння, засинання, умиротворення.

Ми не плачемо і не сумуємо в цей день, бо він не є трагічним. Завершення земного життя Пречистої Діви Марії було блаженним і мирним, очікуваним Нею, провіщеним Їй архангелом, позбавленим суму та страху, адже Вона у цьому світі жила передчуттям благодатної вічності. Для Пречистої Богородиці цей день був не днем розлуки, а днем єднання, коли навіть часткова розлука з Її Сином – навічно завершилася.

Передання нам оповідає, що після звершення Господом спасіння роду людського і Його Вознесіння на небо, Пречиста Богородиця досить довго жила серед перших християн. Нею опікувався апостол Іоан Богослов, який, за словами Спасителя, взяв Її до себе як свою Матір. Богоматір була піклувальницею єрусалимської християнської спільноти. Святі апостоли, повертаючись з далеких подорожей і проповіді, приходили до Неї, як діти до Матері, і потім знову йшли на свій подвиг проповідництва.

Будучи вже в похилому віці, в останні роки свого земного життя Пресвята Діва часто просила Бога про швидший перехід від земного життя у вічність, і одного разу про наближення Її Успіння Їй сповістив архангел Гавриїл. В останній день земного життя чудесним чином біля Божої Матері зібралися апостоли і стали свідками Її мирного преставлення. Тіло Богоматері поховали в Гефсиманії поруч з її батьками, праведними Iоакимом та Анною. Коли на третій день після поховання апостол Фома, який не встиг проститися з Богородицею, хотів поклонитися Її тіло, то виявилось, що його не було на місці поховання, лише її поховальні ризи. Тому Передання й оповідає, що тіло Своєї Матері Господь чудесно забрав на небо, у Царство Небесне.

Пресвята Богородице, спаси нас!

#Церква_з_тобою