Головне управління ДПС в Одеській області інформує про особливості спільної власності на земельні ділянки згідно з чинним законодавством України. Відповідно до пункту «а» статті 80 Земельного кодексу України (ЗКУ), громадяни та юридичні особи є суб’єктами права власності на землі приватної власності.

Земельна ділянка може перебувати у спільній частковій власності, де чітко визначена частка кожного учасника, або у спільній сумісній власності, де частки не визначені (частина перша статті 86 ЗКУ). Суб’єктами права спільної власності на землю можуть виступати громадяни, юридичні особи, держава та територіальні громади (частина друга статті 86 ЗКУ).

Стаття 89 ЗКУ визначає, що спільною сумісною власністю на земельну ділянку можуть володіти лише громадяни, якщо законом не встановлено інше. Зокрема, до спільної сумісної власності належать земельні ділянки, що використовуються подружжям, членами фермерського господарства (за відсутності іншої угоди), а також співвласниками жилого будинку чи багатоквартирного будинку.

Володіння, користування та розпорядження такою землею здійснюється за угодою або відповідно до закону. Співвласники мають право ділити земельну ділянку або виділяти з неї окрему частку, якщо це не суперечить законодавству. Поділ можливий за умови попереднього визначення рівних часток, якщо інше не встановлено судом чи законом.

Цивільний кодекс України (ЦКУ) також регулює питання спільної власності. Стаття 355 ЦКУ визначає, що майно, яке належить двом або більше особам, є спільною власністю. Спільна сумісна власність (частина перша статті 368 ЦКУ) передбачає відсутність визначених часток. Співвласники спільного сумісного майна володіють та користуються ним разом, якщо не домовилися інакше (частина перша статті 369 ЦКУ). Один із співвласників може бути уповноважений на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (частина третя статті 369 ЦКУ).

Щодо земельного податку, пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України (ПКУ) встановлює, що його нарахування ґрунтується на даних державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державних актів на землю, сертифікатів на право на земельну частку (пай), рішень органів місцевого самоврядування, даних інших правовстановлюючих документів, а також переліку територій, на яких ведуться бойові дії.

У разі відсутності відомостей про земельну ділянку у базах даних податкових органів, податок нараховується на основі даних, наданих платником, до моменту отримання офіційної інформації про перехід права власності. Центральні органи виконавчої влади зобов’язані щомісяця надавати податковій службі відповідну інформацію для розрахунку плати за землю.

Особливості нарахування земельного податку для співвласників будівель, що розташовані на спільній землі, врегульовані пунктом 286.6 статті 286 ПКУ. Податок нараховується кожному співвласнику: у рівних частинах, якщо будівля у спільній сумісній власності і не поділена, або одному з власників за їх згодою; пропорційно частці, якщо це спільна часткова власність або спільна сумісна власність з поділом в натурі.

Крім того, платники земельного податку мають право звернутися до податкового органу для звірки даних щодо площі земельних ділянок, права на пільги та розміру ставки податку. У разі виявлення розбіжностей, податковий орган проводить перерахунок та видає нове податкове повідомлення-рішення.

Головне управління ДПС в Одеській області

тел.: (048) 705–60–18

« повернутися