Європа відчуває обережне невдоволення 50-денним ультиматумом, який оголосив Трамп Путіну. Це особливо помітно на тлі важко узгодженого 18-го пакету санкцій проти Росії, ухваленого країнами ЄС. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте спробував розшифрувати логіку цього терміну, припустивши, що Трамп планує через 50 днів запровадити вторинні санкції проти таких країн, як Індія, Китай і Бразилія. Він закликав ці країни пильнувати, оскільки їх може сильно зачепити, і порадити їм зателефонувати Путіну, щоб той серйозно поставився до мирних переговорів, інакше це сильно вдарить по них.

50 днів — це майже два місяці, термін неприємний, але ще прийнятний, якби не нюанс: це черговий дедлайн, який Трамп ставить Путіну. І кожен раз Путін їх ігнорує, що лише зміцнює його впевненість у відсутності наслідків після американських погроз. Все це почалося 24 квітня, одразу після атаки на Київ. Трамп вже мав кілька телефонних розмов з Путіним та переговори з представниками РФ, але це не дало жодного ефекту. Тоді Трамп звернувся до Путіна через соціальну мережу: «Я не задоволений російськими ударами по Києву. Це не було необхідно, і дуже невчасно. Володимире, зупинись! 5000 солдатів щотижня гинуть. Давайте укладемо мирну угоду!»

На запитання журналістів про конкретні кроки, Трамп відповів, що відповість через тиждень, залежно від того, чи буде угода. Він зазначив, що не буде радий, але щось відбудеться. Щодо додаткового тиску на Росію, він заявив, що чинить величезний тиск, який журналісти навіть не уявляють. Однак і після цього Росія продовжила ігнорувати вимоги. За кілька днів Трамп дав Путіну ще 2–3 тижні на роздуми, заявивши: «Чи довіряю Путіну? За два тижні розкажу». І з того часу, кожні два-три тижні, Путін отримує нову відстрочку. Наприклад, 16 травня, під час візиту до ОАЕ, він пообіцяв, що світ стане безпечнішим за 2–3 тижні. 19 травня він сказав, що краще скаже через два тижні, але поки не може дати відповідь «так» чи «ні». 28 травня він знову повторив, що дізнаємося за два тижні, чи хоче Путін співпрацювати, і якщо ні — доведеться діяти інакше.

Паузи між заявами затягнулися на півтора місяці. За цей час Україна звикла: після кожної розмови Трампа з Путіним слід очікувати нової хвилі обстрілів з жертвами серед мирного населення. Попри це, на пропозицію фінансувати закупівлі Patriot для України починають відгукуватися європейські держави. Формати підтримки обговорюються, і наступного тижня країни зберуться на нараду під егідою НАТО для узгодження подальших дій. Міністр закордонних справ Данії Ларс Локке Расмуссен зазначив, що у них немає своїх Patriot, тому треба говорити про деталі: або українці самі їх купуватимуть, а європейці підтримуватимуть, або європейці дадуть гроші США. Головне, щоб Америка була готова постачати цю зброю.

Президент США дедалі гостріше відчуває, що Путін знищує його репутацію «жорсткого хлопця». Навіть вдома він чує про це від дружини. Риторика президента США справді почала змінюватися, але не дії. Сенат відклав законопроєкт сенатора Ліндсі Грема, який міг стати ключовим важелем тиску на країни, що підтримують військову машину Путіна. Грем наголосив на важливості зміни правил гри з Путіним, оскільки той не реагує позитивно, а Україна хоче зупинити війну, тоді як Путін — ні. Законопроєкт передбачав 500-відсоткові тарифи на імпорт з країн, що купують енергоносії в Росії, але Трамп запропонував знизити їх уп’ятеро. Наступного дня Сенат зняв закон із розгляду, оскільки, за словами лідера республіканської більшості, якщо президент має інші плани, закон поки що не потрібен.

На цьому тлі помітний контраст у реакціях європейських політиків. Генсек НАТО Марк Рютте намагається підтримати президента США, підкреслюючи його «переговорний талант». Натомість очільниця європейської дипломатії Кая Каллас була стриманішою, зазначивши, що добре, що Трамп хоче сильніше тиснути на Росію, але 50 днів — це дуже довго, адже Росія вбиває невинних людей. Сам Трамп, втім, переконаний у протилежному, вважаючи, що 50 днів — не дуже довго, і радить ставити такі питання Байдену.

До нападів на Байдена додалася нова емоція — образа на Путіна. Це свідчить про те, як стратегічна невизначеність діє в руках найменш передбачуваного американського президента. З’явилася інформація, що під час приватної розмови із Зеленським Трамп запитував, чи зможе Україна вразити Москву і Санкт-Петербург. Зеленський нібито відповів: «Дайте зброю — і вразимо». Трамп пізніше заявив, що Зеленський не повинен націлюватися на Москву. Проте такі сигнали в Кремлі можуть сприймати інакше, адже президент США не заперечив сам факт обговорення можливих ударів і не висловився проти завдання ударів углиб Росії в принципі.

Для Трампа стосунки з Путіним завжди мали особистий вимір. Він не хоче допустити, щоб Путін переграв його публічно, особливо враховуючи, що Трамп бачить себе лауреатом Нобелівської премії миру за завершення війни. «Він багатьох уже встиг обдурити: Буша, Клінтона, Обаму, Байдена. Та не мене», — запевняє Трамп. Новим компромісом стала домовленість, за якою озброєння для України закуповуватимуть європейські країни, що є політичною вигодою для Трампа і фінансовою економією для його виборців.

Але навіть тут європейські партнери не в захваті. Кая Каллас зазначила: «Якщо ми платимо за цю зброю — це вже наша підтримка. Але якщо ви обіцяєте надати зброю, а платити має хтось інший — то це вже не ви надаєте зброю, чи не так?» На пропозицію купувати системи Patriot для України відгукнулися кілька європейських країн. Наступного тижня представники держав планують зібратися під егідою НАТО для визначення подальших кроків.

Міністр закордонних справ Данії Ларс Локке Расмуссен заявив: «У нас немає своїх Патріотів. Треба говорити про деталі. Або українці самі їх купуватимуть, а ми підтримуватимемо Україну всіма засобами. Або ми прямо дамо гроші Сполученим Штатам. Головне, щоб Америка була готова постачати цю конче потрібну зброю».

Українські військові не розкривають деталей поставок. Колишній посол США в Україні Вільям Тейлор висловив свою оцінку: «Здається, те, про що говорили президент Трамп і генсек НАТО, — це те, що у європейських країн є свої Патріоти, і їх можна доволі швидко передати Україні. А далі європейці куплять собі заміну у американських виробників. Це допоможе доволі швидко доправити системи в Україну». Останні сигнали з Вашингтона вселяють надію: США відтермінували постачання систем Patriot для Швейцарії, щоб пришвидшити передачу Україні. Це свідчить, що ситуація з пріоритетами починає змінюватися.