«Напруженим луком на цоколі гір…»: 118 років від дня народження Олега Ольжича

💬 «Українські землі є життєвим простором для українського народу. Тому будь-якого окупанта били і будемо бити!»

Олег Ольжич, уродженець Житомира, — це особистість, чия багатогранність вражає: український поет, талановитий археолог, науковець, син видатного письменника Олександра Олеся, активний діяч ОУН і невтомний борець за незалежність України у ХХ столітті. Він володів стратегічним мисленням, винятковою силою духу та унікальною здатністю об’єднувати людей навколо спільної мети.

22 липня виповнюється 118 років від дня народження Олега Кандиби. Цього дня у Житомирі, біля пам’ятника Ольжичу, зібралися шанувальники його спадщини. Лунала його поезія, звучали слова, що наповнювали присутніх силою, нагадуючи про незламний дух Олега Ольжича, який продовжує надихати нас і сьогодні. Його велич — це не просто сторінка історії, а жива сила, що йде крізь покоління.

Історик-краєзнавець Геннадій Махорін розповів про вплив доктора історичних наук Вадима Щербаківського, який був наставником молодого Олега Ольжича. Щербаківський, викладаючи в Українському вільному університеті у Празі, де навчався Ольжич, прищепив йому глибоку любов до історії, зокрема до трипільської культури. Ця захопленість наукою стала частиною його світогляду. Ольжич був переконаний: розбудова української держави потребує не лише військової сили, а й міцної культурної основи.

Жителька Житомира Людмила Журавська тримає в руках двотомник творів Олександра Олеся, батька Олега Ольжича. Вона поділилася спогадами: «Понад сотню років тому вони були моїми сусідами. Я живу на тій же вулиці. У рік народження Олега Ольжича його батько, Олександр Кандиба (Олександр Олесь), видав свою першу книгу. Це видання благословив сам Володимир Короленко… Завтра, 22 липня, виповнюється рівно 80 років від дня смерті Олександра Олеся. Він помер, дізнавшись про загибель свого сина в концтаборі…»

Ольжич трагічно загинув у ніч на 10 червня 1944 року в концентраційному таборі Заксенгаузен. Серце 36-річного Олега Ольжича зупинилося під час чергового жорстокого допиту. Його закатували, але до останнього подиху він залишався вірним Україні.

…Над диким простором Карпати — Памір,
Дзвінка і сліпуча, як слава,
Напруженим луком на цоколі гір
Ясніє Залізна Держава.

Олег Ольжич, «Невідомому воїну»

📌Довідково: перед тим, як стати відомим поетом, Олег Ольжич здобув репутацію видатного археолога. Він працював на кафедрі археології Українського вільного університету, в археологічному відділі Чеського національного музею в Празі, брав участь у численних експедиціях. Захистивши докторську дисертацію з археології, Ольжич, за оцінками фахівців, міг би досягти світового рівня в цій галузі, якби доля розпорядилася інакше.

Він брав участь у археологічних розкопках і працював у музеях Галичини, Чехословаччини та Австрії, ставши першорядним фахівцем зі слов’янської археології. Володів дев’ятьма мовами, читав лекції в Гарвардському університеті. Був ключовою фігурою ОУН. На початку війни переїхав до України, а в жовтні 1941 року став одним з організаторів Української Національної Ради у Києві. Після початку гітлерівських репресій проти українських націоналістів, переїхав до Львова, де його було заарештовано гестапо 25 травня 1944 року.