«Пакунок школяра»: допомога першокласникам на Харківщині
28.07.2025
Глобальні, Світові новини, Технології
Павуки в космосі: як вони навчилися плести павутину
Перші павуки в космосі довели: навіть без гравітації природа знаходить спосіб адаптуватися. Цей захопливий науковий експеримент, що відбувся понад 50 років тому, відкрив нові горизонти у розумінні адаптаційних можливостей живих організмів в екстремальних умовах. Вивчення поведінки павуків у мікрогравітації допомогло розкрити таємниці їхньої взаємодії з навколишнім середовищем та потенційні шляхи розвитку майбутніх космічних досліджень.
У 1973 році дві самки павуків-хрестовиків — Арабелла та Аніта — стали першими павуками, які побудували павутину в умовах мікрогравітації на борту космічної станції Skylab. Їхній експеримент запропонувала 17-річна школярка з Массачусетсу Джудіт Майлз у рамках студентської програми NASA. Це був не лише науковий прорив, а й яскравий приклад того, як молодь може впливати на розвиток науки. Ідея дослідження полягала в тому, щоб зрозуміти, як відсутність сили тяжіння впливає на звичні інстинкти тварин.
“Відсутність гравітаційної сили в Skylab забезпечить новий та відмінний стимул для поведінкової реакції павука”, — пояснили в NASA, підкреслюючи унікальність цього дослідження. Перші результати були дещо несподіваними: павуки відчували певні труднощі з орієнтацією. Арабелла спочатку створила лише примітивну конструкцію, однак уже на другий день експерименту її павутина стала міцною та добре сформованою. До цієї роботи згодом долучилася і павучиха Аніта. Спостереження показали, що павутина, сплетена в космосі, виявилася тоншою, але зберігала свою цілісну структуру, демонструючи вражаючу адаптивність.
Цей експеримент мав глибше значення, ніж просто біологічна цікавинка. Він дозволив науковцям дослідити, як мікрогравітація впливає на нервову систему живих істот, включаючи потенційний вплив на людей. Геометрія павутини, яку плетуть павуки, тісно пов’язана зі станом їхнього центрального контролю руху, тому зміни в її структурі могли вказувати на глибинні фізіологічні процеси. На жаль, обидва павуки померли від зневоднення, але їхній внесок у науку залишився безцінним, відкривши нові перспективи для розуміння життя в космосі.
Дослідження адаптації павуків до космічних умов продовжуються і в наш час. Нещодавно на Міжнародній космічній станції вчені досліджували павуків роду Trichonephila clavipes. Вони помітили, що в умовах мікрогравітації павутина стає значно симетричнішою, ніж на Землі — її центр зміщується ближче до середини. На Землі асиметрія потрібна павуку, щоб ефективно опускатися за здобиччю вниз. Але в космосі, де немає гравітації, потреба в такій структурі зникає, що демонструє дивовижну здатність живих організмів пристосовуватися.
