“Як людина, яка пройшла через це, я розумію: молодих українців примусово відправляють воювати проти власної країни. Це треба зупинити. Ми повинні відкрито говорити про те, що ці діти все ще залишаються там”, – наголошує Ксенія Колдін.

З перших днів повномасштабної війни місто Вовчанськ на Харківщині, де Ксенія проживала разом із молодшим братом у будинку сімейного типу, опинилося під російською окупацією. Її прийомна мати, колишня вчителька, відправила дівчину на навчання до РФ. Тим часом 11-річний брат Ксенії поїхав у російський дитячий табір і не повернувся. Згодом його передали до нової прийомної родини на території Росії. Завдяки наполегливим зусиллям Ксенії та підтримці організації Save Ukraine, їй вдалося повернути брата, і вони разом приїхали додому.

Проєкт Радіо Свобода “Ти як?” дослідив ключові питання, пов’язані з незаконним переміщенням українських дітей:

• Чи надала Росія офіційну відповідь на переданий українською делегацією список із 339 незаконно переміщених дітей під час переговорів у Стамбулі?
• З якими основними перешкодами стикається Україна на четвертому році повномасштабної війни у процесі повернення неповнолітніх, як на державному рівні, так і через громадські ініціативи?

Ця історія підкреслює трагічні наслідки війни для дітей, які опиняються в заручниках агресії та розлучаються зі своїми родинами. Багато українських дітей були примусово вивезені на територію Росії або окупованих територій, що ставить під загрозу їхнє майбутнє та ідентичність. Повернення цих дітей є складним процесом, що вимагає міжнародної співпраці та значних зусиль з боку українських державних органів і громадських організацій. Кожна успішно повернена дитина – це велика перемога, але попереду ще багато роботи, адже тисячі дітей залишаються позбавленими батьківської опіки та власного дому. Важливо привертати увагу до цієї проблеми, щоб забезпечити повернення всіх маленьких українців додому та надати їм необхідну підтримку для подолання травм війни.