НА ВІДПУСТ ДО МАВКОВИЧ ПРОЧАНИ СХОДИЛИСЯ ЗВІДУСІЛЬ

Із давніх-давен славилося с. Мавковичі, що поблизу м. Городка, відпустами на Першу Пречисту – свято Успіння Діви Марії, яке раніше відзначали 28 серпня, а віднедавна, після календарної реформи, святкуємо 15 серпня. Спраглі духовного оновлення численні прочани із різних куточків краю, сходилися до чудотворного Джерела на Городоччині, щоби зачерпнути цілющої води й вимолити зцілення для душі та тіла для себе і своїх рідних. За переказами, багато літ тому на цьому місці об’явилась ікона Божої Матері. Потім віруючі люди, які пили воду з джерела, оповідали про зцілення від різних недуг. А відтак біля чудотворного джерельця спорудили каплицю. І щороку на свято Успіння Пречистої Діви Марії збиралися на прощу, люди знали, що Мати Божа опікується нашим народом.
Ось що про відпустове місце у Мавковичах розповів наш земляк, письменник, лауреат Шевченківської премії Роман Горак: «За одними переказами, в джерельці, що на пасовищі у південній околиці села Мавковичі, одного разу пастухи зауважили дивну річ: худоба, яка підійшла до нього, замість пити воду поставала на коліна і не рухалася − з озерця струменіло світло. Коли підійшли, то побачили на воді образ Божої Матері. З того часу вода у джерельці стала цілющою і врятувала не одному здоров’я і життя, не одному загоїла тілесні й душевні рани…
Інший переказ говорить, що відкрила чудотворність джерельця якась жінка, прізвище якої втратилося в анналах історії. Ішла вона у післяобідню спеку зі жнив і підійшла до джерельця напитися води. Тут і побачила, що на воді плаває ікона Божої Матері і від неї б’є світло. Ікону урочисто принесли до церкви і назвали її Мавковицькою Божою Матір’ю. Мала вона чудодійну силу. Коли це сталось, уже ніхто не пригадує і чи це так важливо? Однак фактом залишається те, що ікона була втрачена. Зараз її відтворили і зберігають у церкві».
Роман Горак у дитинстві й сам ходив із Городка на відпуст до Мавкович. «Навколо церкви у селі на горбку вже зібралися сотні людей. Прийшли у Господа і Святої Діви просити заступництва. Бо замучило колгоспне рабство, несправедливість. Бо в кожній хаті плач і сум, замість радості. Та й звідки їй узятися? Тут прийшли сироти просити, аби Господь повернув їм із заслань та каторг батьків, – пригадує письменник. – Потім іде процесія до того джерела, де з’явився образ Матері Божої. Іде зі співами, що прославляють Марію. Доступитись до джерела годі. Всі падають на коліна у благаннях до Богородиці…
Люблю дивитися на обличчя людей, які моляться: вони зовсім не подібні на самих себе у щоденному житті. Мені здавалося, ніби ті люди повиходили з почорнілих рам іконостаса в нашій старій Іванівській церкві: такі ж праведні й очікуючі ласки від Господа. З них ніби струменіє якесь світло, як з того польового джерельця біля Мавкович, в якому з’явився образ Матері Божої».
Дуже полюбляли відвідувати відпуст у Мавковичах діти. Й ось чому. «Там на цьому відпусті стільки цікавого було, – згадує Р. Горак, – Господи, чого там тільки не побачиш і не почуєш! Там дерев’яні зозулі з розмальованими крильми. Там дерев’яні коники тягнуть дерев’яного возика. Ще є маленькі тачки, різні забавки з дерева, які приносять майстри з Яворівщини. Ще є вироби зі сиру, які привозять гуцули, одягнені у дивний одяг, що усі розглядають. Там навіть, якщо хочеш, може тобі папуга витягнути льос, де написано, що тебе чекає найближчим часом».
У часи російсько-більшовицького богоборства чорти з кремля через своїх посіпак руйнували і закривали храми, переслідували за віру Христову, з особливою жорстокістю намагалися знищити, піддати забуттю сакральні місця, пов’язані з об’явленням Богородиці. Але як комуняки не силкувалися, вони не могли здолати Бога та віру. Більше того, багатьох атеїстів, які були причетні до руйнації храмів, могил, або їхніх найближчих родичів, спіткали потім трагічні події. У Мавковичах, на відміну від інших населених пунктів, люди не давали нищити придорожні фігури, хрести; там ніхто не розганяв колядників на Різдво. У селі функціонував храм. Утім, прощі до місця об’явлення образу Богородиці вже не проводилися. І з часом жителі краю забули про Мавковичі як про один із відпустових центрів, але мавківчани пам’ятали. Мешканці села наприкінці 1980-их років, коли російська комуністична імперія зла вже розвалювалася, відновили це благодатне місце. І відтоді єднаються там у молитві.
Розповідає протоієрей релігійної громади ПЦУ храму Різдва Пресвятої Богородиці у с. Мавковичі о. Олег Квасниця: «Мій батько о. Володимир Квасниця із 1976 по 1997 роки був священником у Мавковичах. На той час і чудотворене джерело, і капличка були закинутими. Батько старався про те, щоб загородити те місце, були висаджені ялинки поблизу. Але у районі такі його дії зустріли дуже насторожено, вороже. Батька запрошували до Городка, він мав проблеми, навіть заплатив великий штраф. А зелені насадження пізніше сплюндрували. У середині 1980-их хтось підпалив перекриття каплички, вона стояла пусткою. Втім, не дуже довго. З нагоди 1000-ліття хрещення України-Руси мавківчани згуртувалися над відновлення святого місця. У новій красі постала каплиця, впорядкували джерело, облагородили довколишню територію, спорудили сповідальницю».
Відтак місцина з чудесною історією ожила. Там витає Божа благодать. Кожен, хто хоч раз побував там, пив холодну воду з цілющого джерела, відчуває неабияке духовне піднесення. Це місце екуменічного єднання. Збираються там на молитву як вірні ПЦУ, так і УГКЦ. Сьогодні, на свято Успіння Діви Марії, біля каплички та джерела правиться Відпустова Божественна Літургія.
Віриться, що цей сакральний куточок мавковицької землі, до якогось колись, долаючи багато кілометрів, линули на зустріч із Богом тисячі людей, виліковували тут різні недуги, – відновить свою славу і важливість як відпустове духовне місце. Унів, Страдч, Лаврів, Крехів, Заглина, Грушів – ось одні з найвідоміших паломницьких центрів Львівщини, де багато наших читачів уже встигли побувати. А про чудотворне джерело біля Мавкович досі мало хто знав. А це ж зовсім поряд, декілька хвилин автомобілем. Тож у краян є гарна нагода відвідати святиню, щоб наочно переконатись, побачити і відчути опіку Божої Матері над працьовитим українським народом. Богородице, з Тобою й у Тобі наш народ крокує до дня Перемоги добра над злом!