9-20 Гаряча лінія Олександра Поворознюка 068 377 77 77 
Відкрити/Закрити Фільтри

Новини Погребищенська Отг

Бурко Юрій Анатолійович 04.02.1996 – 16.08.2023 ?️ Старший кулеметник взводу ОП 14 бригади «Червона калина» НГУ. Від початку повномасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ. Пройшов пекельні бої за Бахмут, Білогорівку та контрнаступ на Запоріжжі. Героїчно загинув при виконанні бойового завдання біля н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області. До останнього подиху був вірний присязі українському народу. Пекельний рік без тебе. Важкий, повен сліз, розпачу, трагедії і просто неусвідомлення рік. Залишу про тебе світлий спогад, адже таким світлим і добрим ти залишився в моєму серці навік. Ти людина, яка завжди приходила на допомогу. Де б ти не був, ти завжди приходив і допомагав чи то словом, чи порадою, чи просто був поруч. Людина, яка ніколи не боялась брудної чи важкої роботи. Завжди працював до безсилля, будував плани і втілював їх у життя. Був справжнім другом, який не залишає своїх друзів у біді. Стільки приємних і світлих слів про тебе розказали побратими, вони до тебе приїжджають і памʼятають. Ми за це їм дуже вдячні. Найкращий у світі брат. Завжди питав: «Дівчата, шо вам привезти?». Хоч і ніколи не мав вдосталь грошей, привозив солодощі, подарунки, все, що замовляли тобі твої сестрички. Щедрий і добрий до всіх. Невимовно пишаюсь тобою. 26.02.22 пішов таємно у воєнкомат, подзвонив мамі і сказав: «Хто, як не я?». Хоробро взяв зброю і захищав свою сімʼю, державу, народ. Людина – світло, надія, позитив. Мені хочеться перелічувати і перелічувати твої якості, розповідати і згадувати. Бо ти був саме таким братом, про якого всі мріють. Нам дуже тебе не вистачає. Досі я не можу повірити, що ти не з нами, і, певно, ніколи не повірю. Сподіваюсь, що Бог приготував тобі найкраще місце в раю поруч із твоїми хоробрими побратимами. Оберігай нас і будь поруч. Будь-чого російського немає бути серед українців. Взявши зброю до рук, Юра захищав нас від них. Вони забрали в нас найцінніше – його життя. Нехай і їхнє мізерне існування нарешті припиниться. Вічна памʼять і слава Героям України, які віддали своє життя заради життя інших. Бути воїном – жити вічно. Назавжди у серці і в памʼяті. Честь і слава тобі, братику! ?️?

Минув рік…..
Вічна і світла пам’ять нашому односельчанину, нашому ГЕРОЮ!!!?
Дякуємо за можливість жити….

Бурко Юрій Анатолійович
04.02.1996 – 16.08.2023 ?️
Старший кулеметник взводу ОП 14 бригади «Червона калина» НГУ. Від початку повномасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ. Пройшов пекельні бої за Бахмут, Білогорівку та контрнаступ на Запоріжжі. Героїчно загинув при виконанні бойового завдання біля н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області. До останнього подиху був вірний присязі українському народу.

Пекельний рік без тебе. Важкий, повен сліз, розпачу, трагедії і просто неусвідомлення рік.
Залишу про тебе світлий спогад, адже таким світлим і добрим ти залишився в моєму серці навік.

Ти людина, яка завжди приходила на допомогу. Де б ти не був, ти завжди приходив і допомагав чи то словом, чи порадою, чи просто був поруч. Людина, яка ніколи не боялась брудної чи важкої роботи. Завжди працював до безсилля, будував плани і втілював їх у життя.
Був справжнім другом, який не залишає своїх друзів у біді. Стільки приємних і світлих слів про тебе розказали побратими, вони до тебе приїжджають і памʼятають. Ми за це їм дуже вдячні.
Найкращий у світі брат. Завжди питав: «Дівчата, шо вам привезти?». Хоч і ніколи не мав вдосталь грошей, привозив солодощі, подарунки, все, що замовляли тобі твої сестрички. Щедрий і добрий до всіх.
Невимовно пишаюсь тобою. 26.02.22 пішов таємно у воєнкомат, подзвонив мамі і сказав: «Хто, як не я?». Хоробро взяв зброю і захищав свою сімʼю, державу, народ.
Людина – світло, надія, позитив. Мені хочеться перелічувати і перелічувати твої якості, розповідати і згадувати. Бо ти був саме таким братом, про якого всі мріють.

Нам дуже тебе не вистачає. Досі я не можу повірити, що ти не з нами, і, певно, ніколи не повірю. Сподіваюсь, що Бог приготував тобі найкраще місце в раю поруч із твоїми хоробрими побратимами. Оберігай нас і будь поруч.

Будь-чого російського немає бути серед українців. Взявши зброю до рук, Юра захищав нас від них. Вони забрали в нас найцінніше – його життя. Нехай і їхнє мізерне існування нарешті припиниться.

Вічна памʼять і слава Героям України, які віддали своє життя заради життя інших.
Бути воїном – жити вічно.
Назавжди у серці і в памʼяті.
Честь і слава тобі, братику! ?️?

Коментарі