Сьогодні Україна вшановує пам’ять тих, хто був закатований і страчений у російських катівнях. Ми згадуємо військових, добровольців і цивільних – усіх, чиє життя обірвалося через ворожу жорстокість, лише за те, що вони були українцями. Вони загинули, але їхній дух незламний.

У цей день ми покладаємо квіти до меморіального знаку, вшановуючи Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які стали жертвами страт, катувань або загинули в полоні. Це перший раз, коли ми офіційно відзначаємо цю скорботну дату, вшановуючи пам’ять тих, хто не повернувся додому.

Кожен, хто зазнав нелюдського поводження, хто був убитий за свою любов до України, заслуговує на вічну пам’ять. Їхні історії – це свідчення стійкості та непохитної віри в майбутнє нашої держави. Російські застінки забрали багато життів, але вони не змогли зламати волю українського народу. Ці втрати нагадують нам про ціну свободи та необхідність боротися за нашу незалежність.

Ми пам’ятаємо кожного, хто боровся за Україну, хто віддав найцінніше – своє життя. Їхня жертва не буде марною. Ми продовжуємо їхню боротьбу, будуємо вільну та сильну Україну. Вшанування пам’яті загиблих – це наш обов’язок перед майбутніми поколіннями, щоб трагедії минулого ніколи не повторилися.