**Година пам’яті «Живі, поки пам’ятаємо»: Вшанування Героїв України**

28 липня Україна вшановує пам’ять захисників і захисниць, учасників добровольчих формувань та цивільних жертв, страчених, закатованих або загиблих у полоні. Цього дня у Калчевському будинку культури відбулася година пам’яті «Живі, поки пам’ятаємо», присвячена героїчному подвигу українських воїнів. Цей захід став ще одним нагадуванням про важливість пам’ятати тих, хто віддав своє життя за свободу рідної землі.

Церемонія розпочалася з урочистого покладання квітів до меморіальних дошок загиблим землякам-захисникам. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять полеглих героїв, схиливши голови перед їхнім подвигом. Під час години пам’яті лунали зворушливі вірші та пісні, присвячені загиблим захисникам. Особливу увагу ведуча приділила проєкту «Прапор Надії», який символізує боротьбу та надію на повернення всіх полонених.

Проєкт «Прапор Надії», започаткований захисником «Азовсталі» Сергієм (Волина) Волинським у 2024 році, є неофіційним символом вшанування пам’яті українських військовополонених та зниклих безвісти. Прапор складається з двох горизонтальних смуг – білої та чорної. Його ідея полягає у розміщенні цього чорно-білого прапора під державним прапором України на всіх державних установах, з меншими розмірами порівняно з державним. Прапор символізуватиме, що Україна не залишить жодного свого героя у полоні, і залишатиметься на своєму місці доти, доки останній український полонений не буде звільнений. Цей символ покликаний нагадувати світові про триваючу боротьбу України за кожного свого громадянина та мобілізувати сили для звільнення наших героїв.

Ми повинні пам’ятати кожного, хто боровся за нашу незалежність. Наша спільна пам’ять – це сила, яка допомагає нам рухатися вперед і боротися за перемогу. Ці заходи є важливими для збереження національної пам’яті та виховання патріотизму серед молоді. Вшанування пам’яті загиблих захисників – це наш обов’язок перед майбутніми поколіннями, адже саме завдяки їхній жертві ми маємо можливість жити у вільній країні. Ми маємо не лише пам’ятати, а й підтримувати тих, хто повернувся, та робити все можливе для звільнення тих, хто досі перебуває у ворожому полоні.