День вдячної пам’яті: в Соколовій Балці відкрили Алею Слави

Навіть ранок сьогодні видався похмурим, ніби знаючи, що в такі хвилини не до втіхи й радощів. Захід, що зібрав односельців у центрі Соколової Балки, був скорботним, присвячений вшануванню земляків, які стали на захист рідної землі. Ці герої своєю мужністю, відвагою й жертовністю виборювали мир для нас із вами і для наступних поколінь.

Саме тут, де стоїть величний пам’ятник національному символу Тарасу Шевченку, вирішили закласти Алею Слави. Місце знакове і символічне, бо саме Шевченко у своїй творчості був речником правди, гідності, волі й любові до рідної землі. Його слово надихало покоління борців за свободу України – від попередніх до новітніх героїв. І сьогодні біля його постаті вшановано тих, хто віддав життя за незалежність нашої держави. Пам’ятник Кобзареві поруч з Алеєю Слави творить духовний міст між минулим і сучасністю, поєднуючи велич слова з величчю подвигу. Це місце стає осердям пам’яті, сили і національного духу, місце, де вшановують полеглих героїв Соколової Балки.

Отож сюди схиляли голови вдячні односельці полеглих воїнів сучасності. Вони несли квіти, жінки хустинками втирали сльози, бо кожна мить урочистостей пронизувала сердечним щемом. Особливо це відчувалося, коли біля кожного банера, покритого державним прапором, ставали у почесну варту військові, а потім – юнаки та юнки. Коли звучали прізвища загиблих, а прапори спадали з портретів, на нас дивилися такі ж молоді, але вже загартовані життям, безстрашні й віддані військовій присязі воїни. Усміхнені, щирі, з вірою в завтрашній день, але… Мусимо говорити про них у минулому часі, бо всі вони журавлиним ключем полинули у високість, поповнивши лави Небесного Війська. А тут, на землі, їм навіки буде кому 55-ть, кому 32, а кому всього лиш 24…

Нині їх, Героїв, чиє життя і доля пов’язані із Соколовобалківським старостатом Нехворощанської громади, шестеро: Ігор Ракулін, Олексій Знайко, Олександр Матерінський, Сергій Борсук, Андрій Сороковий та Олександр Кулик. А сьомий – Роман Сухомлин, який народився у місті Бровари, що біля Києва, боронив Україну в Запорізькій області, де загинув 1 квітня 2023 року. В день свого народження, тобто 5 квітня похований в Одесі. Але в нашій Соколовій Балці живе його мама Тетяна Антонівна, вона доклала чимало особистих зусиль в облаштуванні Алеї Слави, аби та набула велично-скорботного вигляду, і люди, котрі приходитимуть сюди та вдивлятимуться в обличчя на портретах, відчували, яку страшну ціну платить Україна за мир на своїй території. Мама Романа виявила бажання, щоб портрет і її сина був на цій Алеї. Керівництво села без найменших сумнівів пішло назустріч, і тепер сержант прикордонної служби Роман Сухомлин – тут, поруч з побратимами, увічнений на Алеї Слави.

Перед присутніми з промовами виступили голова громади Віктор Дубович та його заступниця Світлана Калініченко. Вони висловлювали пошану до загиблих, щирі співчуття їх родичам, подяку батькам за синів-Героїв. І бажали, щоб надалі ніколи ця Алея не поповнювалася новими іменами, щоб небо над Україною якнайскоріше стало мирним.

Звернувся до учасників події і головний сержант відділення цивільно-військового співробітництва Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало. Він закликав не забувати про відвагу наших героїв, чиє життя стало подвигом в ім’я Батьківщини. Місцева поетеса Любов Мошура прочитала свого вірша, спеціально написаного до цієї події. Затим настоятель церкви Юрія Переможця отець Микола Лісняк окропив портрети освяченою водою і нагадав, що для Бога немає мертвих, лише одні тимчасово живуть на Землі, інші – вже в раю, і такі пам’ятні місця є невидимим містком між земним життям та Небесним Царством.

Хвилина мовчання та покладання квітів стали кульмінаційними миттєвостями заходу. До портретів підходили родичі, друзі та знайомі полеглих, дорослі й діти. У поглядах – скорбота і сльози вдячності, а в серцях – пам’ять, яка ніколи не згасне. Це місце пам’яті для Соколової Балки.

Олександр ЗІНЧЕНКО,
пресслужба громади