🚉НІЖИНСЬКИЙ ВОКЗАЛ: ТУТ ПАСАЖИРІВ ЗУСТРІЧАЮТЬ ЧОРНОБРИВЦІ🌞

🔷Життя часто переконує нас у тому, що українці – це не просто нація, що займає певну частину території земної кулі. Ми – народ, хто живе на цій землі для того, щоб прикрашати її квітами. У нас же квіти біля хати – не мода, а ціла філософія. Зайвий раз наголосити на тому, що найкраще і найблагословенніше місце на землі для людини є те, де вона народилася, де її дім, її душа й коріння…

🌷🪻🌹🥀🌺Мальви, чорнобривці, півонії, красолі, нагідки… Вони буяють не тільки у домашніх квітниках, а й уздовж вулиць, парканів, під вікнами, біля криниць. Часто – не для гостей, а для себе, бо квіти – це теж складова нашого генетичного коду, наша внутрішня потреба. І ще – пам’ять: бо мальви – то як у бабусі, бо ромашки – як у дівочому вінку, а мак – як спомин про якусь важку й болючу втрату. А ще ми переконані, що там, де квіти, там завжди світло й сонячно. Навіть у найтемніші часи. І зараз, коли над нашими головами летять ракети, коли на полі бою гинуть наші захисники– цвіт і майбутнє країни, й ворог стирає з лиця землі цілі міста, українці знову саджають квіти.

🔶Вже не перший рік Ніжинський вокзал також потопає у квітах. Різних – однорічних і багаторічних, «модних» і звичайних, простеньких, які, втім, гріють серце й душу своїм подорожнім, хто приїжджає в місто, чекає на пересадку на інший потяг чи вирушає у далеку дорогу – тимчасово або ж і назавжди. Та найбільше серед них – чорнобривців. Ці квіти – більше, ніж просто гарні рослини. Чорнобривці несуть у собі багатовікову мудрість, любов до рідної землі, тепло сімейного вогнища й людських стосунків. І дарують віру та надію…

🔶За словами начальниці вокзалу Світлани Гаврилко, найбільша «чорнобривниця» серед них – чергова по залу Ніна Андріївна Шлаган. І хоч збирати насіння, висівати розсаду та доглядати за рослинами в її посадові обов’язки не входить, саме з легкої руки цієї жінки тут з’явилися перші чорнобривцеві клумби, які тепер вона так дбайливо доглядає разом з черговими по вокзалу Інною Кузнєцовою, Мариною Вовкогон, Ніною Дворською, Оксаною Тхоренко та прибиральницями виробничих приміщень Марією Ібрагімовою, Валентиною Процько, Наталією Косяк.

🔷«А знаєте, що наші чорнобривці квітують не тільки на ніжинському вокзалі?! – розповідає Світлана Іванівна. – Є вони вже і на столичних клумбах «Київ-пасажирського», на Дарницькому вокзалі, у Гребінці на Полтавщині, на інших вокзалах, з працівниками яких ми ділимося насінням та розсадою. Нехай також радують своїх пасажирів ….»

🔶То тільки здається, що вокзал – це просто будівля. Насправді ж це місце, де людській душі завжди неспокійно. Пасажири снують тури-сюди, кожен заклопотаним чимось своїм –купівлею квитка, очікування поїзда чи пошуком місця, де можна перечекати до його відправки. Поїзди постійно прибувають і відходять, а вокзал стоїть – спорожніший чи наповнений людьми, валізами, гомоном, чиїмось болями й радощами, неспокоєм чи проблемами, він є місцем чиїхось зустрічей. Чи, може, й розставань. Та чи бувають вокзали без квітів? І чи помічають цю красу пасажири? – власне, про це ми у них і запитали.

🔷Оксана Маричева:
«Я мешкаю в Ніжині, а працюю в Києві, тому на вокзалі буваю дуже часто. І завжди звертаю увагу на роботу прибиральниць. Ще п’ята година ранку, а вже миються підвіконня й відкоси, весь вокзал миється як зовні, так і зсередини, прополюються клумбочки. Відчувається, що начальниця вокзалу (на жаль, я не знаю її прізвища) така уважна, бачить кожну дрібницю. Хочу подякувати їй та всім прибиральницям за красу та охайність, яка панує на ніжинському вокзалі…»

🔶Тетяна Полякова:
«Кожен раз коли їду на Київ, милуюся різноманітними квітами на нашому вокзалі, дякую працівникам, які зробили для нас, пасажирів, таку красу…»

🔷Валентина Дорошенко:
«Ніжинський вокзал мені рідний до болю. Часто буваю тут, бо він не тільки красивий, а й ще дуже гостинний. Завжди можна не тільки відпочити в комфортних умовах, а й пригоститися смачними пиріжками…»

🔶Галина Пономаренко:
«У Ніжині я роблю пересадку. За станом вокзалу зазвичай люди формують думку про все місто та його мешканців. Ніжинський вокзал мені дуже подобається – чистий, квіти неймовірно гарні, смачна кава і пиріжки ніжинські найсмачніші…»

🔷Зоя Калініна:
«Респект тим, хто відповідає за порядок на вокзалі…»

🔶Валя Буряк:
«На вокзалі завжди порядок, чистота, багато квітів цвітуть, видно, що керівник на своєму місці…»

🔷Власне, поспілкувавшись з пасажирами, жодних навіть нейтральних, не кажучи про негативні, відгуків так і не почули. Натомість самі працівниці вокзалу про свою титанічну щоденну працю, що завдяки їхньому неспокою перетворюється у різнобарвну квіткову радість та красу, яку вони дарують своїм пасажирам, кажуть лаконічно:
💞«Хочемо, щоб навіть у ці важкій й тривожні часи люди могли радіти і посміхатися. Чорнобривці – квіти незламності. Так і напишіть, що ми сіємо їх з вірою й надією на перемогу…»

Катерина ГАВРИШ
Газета Ніжинщини “Вісті”
На знімках: працівниці вокзалу-квітникарки та виплекана їхніми руками краса.