Сьогодні минає третя річниця з дня загибелі старшого солдата, жителя селища Гоща — Віктора Снаговського.
Герой віддав своє життя, виконуючи бойове завдання поблизу міста Соледар Донецької області.

Віктор Снаговський народився 26 жовтня 1974 року. Навчався в Гощанській ЗОШ І-ІІІ ст., захоплювався унікальними методами тренування Брюса Лі, намагався бути схожим на нього.

Творчі здібності Віктора проявлялися й в інших видах мистецтв. Він гарно малював простим олівцем, особливо портрети, захоплювався творчістю Віктора Цоя, любив читати, напам’ять знав роман Булгакова «Майстер і Маргарита». «Боятися – безглуздо» – цитата, якою він керувався в житті.

У Гощі всі знали Віктора, як «Одесу». Він любив гори та зиму, рибалити й ловити раків, мріяв стати вчителем фізкультури. Попри все після закінчення школи вступив до Рівненського СПТУ №38, де здобув професію електрогазозварювальника. З 1993 по 1995 рр. – проходив строкову службу в м. Десна Чернігівської області.

Трудова діяльність Віктора Валерійовича пов’язана з ПАТ «Гощанський завод продтоварів», ДСП «ОВАС-АГРО». Їздив на заробітки в Київ, Москву, Закарпаття, Польщу.

Був одружений. У парі з дружиною Оксаною подарували життя синам – Іванові й Максимові. Згодом життєві дороги подружжя розійшлися.

З 8 березня 2015 р. по 18 квітня 2016 р. Віктор Снаговський перебував у зоні проведення АТО на Луганщині. Був санітарним інструктором з позивним «Хрестик». Після повернення про АТО згадував неохоче, а от про побратимів міг розказувати годинами.

У перший день широкомасштабної війни Віктор вступив до лав ЗСУ, пройшов навчання у Володимир-Волинському, а звідти потрапив у найгарячішу точку Донеччини – Бахмут.
«Я мушу йти. Я все знаю, вмію і головне – не боюся. Я маю захистити тебе, маму, своїх дітей», – пояснив він своє рішення коханій дівчині Оксані. Надвечір 4 серпня 2022 року він востаннє говорив і нею. «Якщо є пекло, то я в ньому», – сказав Герой.

Вічна слава, вічна пам’ять Герою!