25 березня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон №9549 — документ, який відповідає на реальні потреби місцевого самоврядування в умовах війни. Він передбачає низку критично важливих змін, що дозволяють громадам ефективніше працювати, зберігати кадри, залучати інвестиції та планувати майбутнє, навіть у надзвичайно складний час.

Що включає Закон?

• Перенесення кінцевого терміну обов’язкової розробки комплексних планів просторового розвитку територій громад з 2025 на 2028 рік.

• Спрощення процедури відведення земельних ділянок для розвитку цифрової інфраструктури.

• Удосконалення порядку розробки схем планування окремих частин територій України. Встановлено, що такі схеми розробляються тільки за рішенням Кабінету Міністрів, а їх відсутність не перешкоджає створенню іншої містобудівної документації.

Чому це важливо?

Станом на квітень 2025 року лише 2 з 1469 громад змогли розробити комплексні плани просторового розвитку. В умовах війни завершити ці процеси до кінця 2025 року — неможливо через:

• нестачу фахівців у сфері просторового планування;

• релокацію громад і підприємств;

• неможливість організувати місцеве управління на необхідному рівні;

• заблокованість процесів із залучення інвестицій, створення нових робочих місць та збереження робочої сили.

Питання відтермінування розглядалося системно, зокрема під час засідань Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України. На слуханнях Конгресу, що відбулися 19 червня 2025 року в Офісі Президента, понад 1000 громад висловили однозначну підтримку перенесенню терміну розробки містобудівної документації. Конгрес виконав свою ключову функцію — доніс запити громад до керівництва держави.

Президент України Володимир Зеленський почув голос громад і підписав Закон 9549. Цей крок — підтвердження того, що Президент тримає руку на пульсі країни і розуміє виклики, з якими щоденно стикається місцева влада.

У перспективі, після завершення війни, громади зможуть у плановому порядку завершити розробку комплексних планів, залучити необхідних спеціалістів та створити умови для сталого розвитку. Цей Закон — не про відтермінування обов’язків, а про розумну державну політику в умовах надзвичайних викликів.