Шановні жителі Петриківщини!

Сьогодні минає 1261-й день, відколи Україна стоїть у героїчному спротиві повномасштабній збройній агресії. Кожен із цих днів — це історія про незламність духу, про силу віри, про незгасну надію. Наші захисники та захисниці — мов фортеця, що тримає фронт, віддають свої сили, здоров’я, а часом і життя, аби мирне населення мало майбутнє. Честь і шана кожному й кожній, хто стоїть на захисті незалежності та свободи України, боронить її рубежі, виборює право на життя для мільйонів.

У щоденній хвилині мовчання — гіркий біль втрати й туга за тими, кого вже немає поряд. Світла пам’ять найкращим синам і донькам України, які поклали своє життя, відстоюючи незалежність держави. Ми вічно пам’ятатимемо їхню мужність, самопожертву і відданість.

Сьогодні виповнюється друга річниця з дня, коли громада отримала трагічну звістку про загибель захисника Журавля Артема Віталійовича. На світлині — молодий хлопець із глибокими очима, сповненими рішучості й любові до рідної землі. Він служив ідеалам, а не амбіціям. Він обрав шлях, яким йдуть найкращі. Захищав не лише територію, а сенс — гідність, справедливість, мрії. Впевнений. Наполегливий. Цілеспрямований. Спостережливий, уважний до деталей. Саме таким Артем назавжди залишиться у пам’яті тих, хто мав честь його знати.

Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми не забудемо.

Герої не вмирають! Їхні імена назавжди вписані в історію України та нашої Петриківщини.