☝️ Історія піхотинця з позивним «Дядя Вася» — це історія тих, хто став опорою для молодших, навіть не встигаючи цього усвідомити.

🪖 «Ще до мобілізації пішов добровольцем у ДФТГ. Там і приклеїлось: «Дядя Вася, Дядя Вася»… Старший за віком, трохи досвіду — от і тягнулися хлопці за порадою. А я й не відмовляв».

💥 Пройшов Куп’янський напрямок. Зараз — стрілець, ВО командира відділення. На «нулі» виконує бойові завдання. Каже, найважче — не холод, не фізична втома, а втрати.

«Коли втрачаєш побратимів — це боляче. Це і є найстрашніше у війні».

Та попри біль, він залишається тим, до кого звертаються. Порадити. Підказати. Підтримати.

💪 «Ми в відділенні — як брати. Перед виходом обов’язково перевіряємо все: зброю, амуніцію, обговорюємо ситуацію. Але найважливіше — це слово. Підтримати. Просто бути поряд».

👨‍👩‍👦‍👦 На «Дядю Васю» чекають дружина й двоє синів. Бачаться рідко. Найбільше тішить хоча б коротке повідомлення: «У нас усе добре, тату».

Чи розуміють діти, що таке війна? Так, розуміють. Чи знає син «Дяді Васі», де його тато? Так, знає.

«У мого молодшого сина був день народження. І він сказав мамі: «Мамо, я не хочу святкувати, поки тато на війні. Почну святкувати тільки тоді, коли тато повернеться живий і здоровий. І в Україні буде мир».

🎉 Хай буде так. Щоб «Дядя Вася» святкував з родиною. Щоб сини чекали, а не тривожилися. І щоб слова про мир стали не мрією — а дійсністю.

104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”