#ЦейДеньвІсторіїУкраїни

Сьогодні своє сімдесятиліття міг відзначати відомий бард, поет, композитор, ведучий, педагог Володимир Шинкарук. Якби десять років тому підступна хвороба не забрала його в розквіті творчих сил.

Володимира Шинкарука жартома називали «універсальним артистом». Хоча практично в усьому він був самоуком: і в музиці, і в поезії, і в режисурі, і в конферансі. Але з тонким відчуттям публіки і сцени, умінням чути людей і вести за собою.

Перші пісні почав писати, орієнтуючись на популярних тоді бардів Володимира Висоцького, Булата Окуджаву, Юрія Візбора. Але на початку 1990-х, коли після фестивалю «Червона рута-1989» в Чернівцях стався вибух модерної української пісні, він на повну долучився до цього процесу. Його пісні «Місячний оберіг», «Запалю свічу», «Великодні дзвони» у виконанні доньки Ірини Шинкарук здобували перші місця на фестивалях в Україні, Польщі, Казахстані.

Сам він теж із сольними концертами виступав у Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Був режисером і ведучим гастрольного турне «Червоної рути» країнами Європи. Мав прекрасне почуття гумору і часто під час виступів пародіював персонажів.

Він справді був універсальним. Гастролі поєднував із викладацькою діяльністю в Житомирському педагогічному інституті, з науковими розвідками. На запитання, як йому все вдається, відповідав із незмінною усмішкою: «Найкращий відпочинок – це зміна діяльності. Якщо я втомлююсь робити щось одне, я переключаюся на інше».

У 2010 році у Володимира Федоровича діагностували рак. Чотири роки боротьби за життя, на жаль, не дали бажаного результату. 19 серпня 2014 року Володимир Шинкарук дав свій ювілейний авторський концерт. А 6 грудня 2014-го серце його зупинилося.

З 2015 року в Житомирі проходить Міжнародний фестиваль мистецтв імені Володимира Шинкарука «Пісенний Спас». Його справу продовжують діти – Ірина та Федір. А сьогодні життєвий і творчий шлях митця згадує наша рубрика «Історичний календар»: surl.li/jjymqu