На війну Олександр потрапив у 2014 році. Коли ворог ступив на українську землю. Перший свій бій прийняв під Слов’янськом. Був також інструктором – вчив хлопців військовій справі. 

У строю і з перших днів повномасштабного вторгнення. В Ірпені ворог поцілив прямо в його бойову машину. Хлопець отримав важке поранення.

У лікарні підняв ковдру і побачив, що обох ніг немає. Перша думка була: «А що ж з побратимами?»…

Зараз Олександр займається саморозвитком. Опановує нові сучасні професії. Нещодавно отримав водійські права. І вірить в себе. Говорить – то головна рушійна сила.

З початку проєкту #ТитаниUA – його амбасадор